20 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоШтелик С.П.
Суддів:Дем'яносова М.В.,Кафідової О.В.,
Коротуна В.М.,Попович О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у власність держави, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2012 року,
Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що передання у власність відповідача спірної земельної ділянки та видача державного акта на право приватної власності на неї суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а тому не могла бути передана у власність відповідачу.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2012 року в позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2012 року заочне рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2012 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04 березня 2010 року № 1529 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,4500 га (чагарники) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 495308, виданий 29 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_1.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Київське лісове господарство» земельну ділянку загальною площею 0,4500 га (чагарники) для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває в його власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 495308, який виданий 29 березня 2010 року.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2012 року і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Судами встановлено, що рішенням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04 березня 2010 року № 1529 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4500 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.
29 березня 2010 року на ім'я ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 495308.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання у власність відповідачу спірної земельної ділянки відбулось незаконно, а право користування вказаною земельною ділянкою належить ДП «Київське лісове господарство», що вбачається з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які надані позивачем.
Проте, з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Частина 1 статті 47 Лісового кодексу України визначає, що лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України і воно ведеться лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та погодженому, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 29 Лісового кодексу України, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.01.1994 року № 3853-ХІІ «Про введення в дію Лісового кодексу України» до приведення законодавства України у відповідність із Лісовим кодексом України законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.
З листа Державного агентства лісових ресурсів України від 03 грудня 2012 року вбачається, що на даний час є чинною Інструкція з проведення лісовпорядкування, затверджена постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4 в частині, що не суперечить законодавству України (далі - Інструкція).
Пункт 3.6.2.1 Інструкції встановлює перелік планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оригінали яких мають зберігатися в лісогосподарських підприємствах і які лісогосподарське підприємство зобов'язане надати лісовпорядкувальній експедиції в тимчасове користування для виготовлення робочих копій (при здійсненні робіт з лісовпорядкування):
- планшети попереднього лісовпорядкування з нанесеними на них змінами в лісовому фонді за попередній ревізійний період;
- плани лісонасаджень;
- карту-схему об'єкту впорядкування;
- відомості координат або геодезичні журнали окружних меж і планшетних рамок, складені попереднім лісовпорядкуванням;
- викопіювання з планових матеріалів меж лісництв, технічних ділянок, обходів, лісосировинних і споживчих баз, лісосічного фонду довгострокового користування земель, переданих в тимчасове користування іншим підприємствам, організаціям і установам, районів наземної і авіаційної охорони лісів на території об'єкта.
Документи, що надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог до суду апеляційної інстанції не передбачені переліком планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, крім викопіювання з планшету лісовпорядкування № 3 кварталу 2 Васильківського лісництва.
Відповідно до пункту 3.6.3 Інструкції всі виписки, а також викопіювання із планово-картографічних матеріалів завіряються відповідальними особами відповідних установ і організацій. Ділянки суміжних землекористувань, які не мають геодезичних даних, і спірні межі мають бути перераховані в спеціальному акті, який підписується головним (старшим) районним землевпорядником. В цих випадках порядок встановлення меж визначається органами землеустрою за участю органів лісового господарства.
Позивачі, в чиїх інтересах подано позов заступником прокурора Києво- Святошинського району Київської області, є лісогосподарськими організаціями, а не лісовпорядними. Лісовпорядні організації передають лісогосподарським організаціям планово-картографічні матеріали лісовпорядкування - за наслідками його здійснення.
Спірна земельна ділянка межує із землями сільради - земельним масивом, щодо якого не визначено геодезичні дані. Позивачами не надано спеціального акта, затвердженого органами землевпорядкування району, як того вимагає Інструкція, щодо таких земель і узгодження меж.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції у порушення статей 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірив чи належить спірна земельна ділянка до земель лісового фонду та якими доказами це підтверджується, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2012 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийС.П. Штелик
Судді:М.В. Дем'яносов
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
О.В. Попович