Ухвала від 27.02.2013 по справі 6-17908св12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дем'яносова М.В.,

Касьяна О.П., Коротуна В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено усний договір купівлі-продажу належного останньому автомобіля марки «Tойота Авенсис», державний номерний знак НОМЕР_1, який був придбаний відповідачем у кредит. За домовленістю позивач сплатив відповідачеві первинний внесок розмірі 3 000 доларів США та почав погашати перед банком заборгованість за кредитним договором, а відповідач зробив на ім'я позивача тимчасовий талон на право керування транспортним засобом. Також було продовжено договір страхування транспортного засобу. Протягом 2008 - 2009 років позивач у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплатив 3 949,47 доларів США. Оскільки 14.07.2009 року відповідач заявив про розірвання усного договору купівлі-продажу автомобіля, позивач просив стягнути з останнього сплачений ним аванс в сумі 61 068,50 грн.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61 068,50 грн авансу в рахунок вартості автомобіля.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року заочне рішення суду першої інстанції у частині стягнення 600 грн за оформлення реєстраційного талону на право керування транспортним засобом скасовано, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, порушує питання про скасування ухвалених рішень судів першої й апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог ст. 570 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачену суму авансу в розмірі 61 068,50 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_1 в частині задоволення позовних про стягнення 600 грн за оформлення тимчасового реєстраційного талону на право керування автомобілем, апеляційний суд виходив з того, що зазначена сума не повинна враховуватися до суми сплаченого авансу, оскільки вона була сплачена позивачем у власних інтересах за час коли він користувався автомобілем.

Проте погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у 2007 році придбав у кредит автомобіль «Тойота Авенсис». 05 серпня 2008 року між сторонами в усній формі було укладено договір, відповідно до якого позивач сплатив відповідачу первинний внесок у розмірі 3 000 доларів США та протягом 2008 - 2009 року сплачував за відповідача щомісячні внески за договором кредиту на користь АКІБ «Укрсиббанк», а також сплатив 600 грн за оформлення тимчасового реєстраційного талону на право керування автомобілем та 5 258,44 грн за оформлення страховки (а.с 8 - 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 , ч. 1 ст. 11 , ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Частина 2 статті 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми авансу, суд усупереч вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України обґрунтував свої висновки на припущеннях, що саме позивач сплачував кредит за відповідача у банк, хоча належні доказі цього в матеріалах справи відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутня розписка або інший документ, який підтверджує факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 первинного внеску за автомобіль у розмірі 3 000 доларів США. Висновки суду про укладення між сторонами усного договору купівлі-продажу автомобіля також ґрунтуються лише на показаннях позивача та іншими належними доказами не підтверджені.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, на порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України, доводи ОСОБА_2 в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; належним чином не з'ясував і не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги й заперечення та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд усупереч вимогам статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи та помилково залишив в силі зазначене рішення суду першої інстанції.

Оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищезазначене, належним чином з'ясувати, якими належними доказами підтверджується факт внесення ОСОБА_1 протягом 2008 - 2009 року коштів за кредитним договором, укладеним між відповідачем та АКІБ «Укрсиббанк» та факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 первинного внеску за автомобіль в розмірі 3 000 доларів США; встановити інші фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи; в залежності від встановлених обставин визначитися з характером спірних правовідносин, вирішити, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, та ухвалити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС.П. Штелик Головуючий

Судді:В.І. Амелін М.В. Дем'яносов О.П. Касьян В.М. КоротунСудді: В.І. Амелін