27 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Штелик С.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дем'яносова М.В.,
Касьяна О.П., Коротуна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (правонаступник - ОСОБА_2) до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 11 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2012 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 від 21.07.2008 року, укладений від її імені з ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог зазначала, що належне їй на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 вона ОСОБА_3 не дарувала та не мала наміру це робити.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 11 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 21 липня 2008 року за № 2840, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар домоволодіння АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 грудня 2011 року до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 залучена ОСОБА_2
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, підписуючи довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_4 подарувати спірне домоволодіння відповідачці, через неграмотність, похилий вік та незадовільний стан здоров'я неправильно розуміла суть договору дарування і уклала правочин, який не відповідав її дійсній волі, та керувалася при цьому обіцянками обдарованої щодо подальшого догляду і утримання дарувальника.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1, вчиняючи правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 717 ЦК України
Згідно з ч. 2 ст. 719 ЦК України
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 липня 2008 року ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 подарувати від її імені ОСОБА_3 належний їй на праві приватної власності жилий будинок АДРЕСА_1. Зазначена довіреність була посвідчена державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори Кондратьєвим В.М., підписана особисто ОСОБА_1 (особу було встановлено, дієздатність перевірено) у присутності нотаріуса у неї вдома (у зв'язку із похилим віком) за адресою: АДРЕСА_1. Довіреність було видано строком на три роки на підставі усного договору доручення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 згідно зі ст. ст. 205, 206, 1000 ЦК України.
Відповідно до зазначеної довіреності ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 право подавати від її імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, бути представником у бюро технічної інвентаризації з питань отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєструвати там необхідні документи у разі потреби, бути представником у органах влади та місцевого самоврядування для вирішення будь-яких питань, та питань, пов'язаних з реалізацією її прав та обов'язків щодо права власності на житловий будинок, сплачувати необхідні платежі для оформлення документів, розписуватися за неї, підписати договір дарування, а також вчиняти всі дії, пов'язані з цією довіреністю.
21 липня 2008 року ОСОБА_1 («Дарувальник»), від імені якої на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори Кондратьєвим В.М. від 01 липня 2008 року, діяв ОСОБА_4 («Представник Дарувальника») та ОСОБА_3 («Обдаровувана»), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, володіючи українською мовою, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, уклали договір дарування житлового будинку, за яким Дарувальник передає житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, у власність обдаровуваній безоплатно. Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 2840 (а.с. 358).
23 липня 2008 року право власності ОСОБА_3 на вказаний будинок було зареєстроване МКП «Бюро технічної інвентаризації м. Луганська» (а.с. 358 - 359).
Виходячи зі змісту довіреності від 01 липня 2008 року, ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 245, ст. ст. 248, 249 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 57, 65, 72 Сімейного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва, скасування довіреності та відмови від представництва та від вчинення дій, які визначені довіреністю (а. с. 46-47).
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин, вчинений під впливом помилки відповідно до ст. 229 ЦК України
Як убачається з матеріалів справи, позивач до нотаріальної контори про скасування довіреності від 01 липня 2008 року не зверталась. Позовних вимог про визнання довіреності недійсною не заявляла.
З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала застосуванню, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що оспорюваний позивачем договір дарування був укладений на підставі довіреності, яка була видана власником майна у визначеному законом порядку та недійсною судом не визнавалась.
Статтею 337 ЦПК України
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 28 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийС.П. Штелик Головуючий
Судді:В.І. Амелін М.В. Дем'яносов О.П. Касьян В.М. КоротунСудді: В.І. Амелін