Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Старобешівського районного суду Донецької області від 8 травня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянина України, такого, що не має
судимості в силу ст. 89 КК,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено обов'язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянина України, такого, що не має
судимості в силу ст. 89 КК,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено обов'язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За обставин, викладених у вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб 31 травня 2011 року близько 22-ї год. на території колишнього АТП по вул. Кальміуській, 1 в м. Комсомольську Старобешівського району Донецької області відкрито викрали належні ТОВ «Кор-Мет» чотири акумуляторні батареї, завдавши матеріальної шкоди на загальну суму 3 588,88 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Аргументує тим, що призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не врахував належним чином особи винних, які схильні до вчинення правопорушень та є суспільно небезпечними, а також не зважив на конкретні обставини справи. Вважає, що у вироку не наведено належних мотивів прийняття такого рішення, а звільнення від відбування покарання з випробуванням - невиправдано м'яким.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У даному випадку, призначаючи покарання ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого винного діяння, особи засуджених та всі інші обставини, що за законом впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Поряд із ступенем тяжкості злочину, суд урахував те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, критично оцінивши свої протиправні дії, визнали вину повністю та розкаялись. Указана обставина згідно з положеннями ст. 66 КК пом'якшує покарання. Також суд фактично взяв до уваги поведінку засуджених у минулому, їх задовільну характеристику за місцем проживання та наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей. Водночас, як випливає з вироку, зважив на відсутність з боку ТОВ «Кор-Мет» претензій, пов'язаних із викраденням майна, яке за матеріалами справи повернуто власнику.
З огляду на все це суд, дотримуючись вимог статей 50, 65 КК призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, яке в межах санкції кримінального закону. Підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок м'якості немає.
Виходячи з наведеного, за відсутності обставин, що обтяжують покарання та з огляду на конкретні обставини справи, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, проте в умовах здійснення контролю за їх поведінкою, не можна визнати необґрунтованим. Сама по собі наявність попередніх судимостей, погашених у порядку, визначеному ст. 89 КК не є перешкодою для застосування ст. 75 КК.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в судових дебатах висловив позицію про можливість звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.
Ураховуючи викладене, доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону та м'якості призначеного засудженим покарання є неприйнятними.
Істотних порушень вимог матеріального чи кримінально-процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування постановленого вироку по справі не встановлено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Вирок Старобешівського районного суду Донецької області від 8 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судді:
В.В. Британчук І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна