Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,
з участю прокурора Матюшевої О.В.
захисника ОСОБА_1
розглянула 21 березня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції від 05.04.2001 року) на 9 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 152 КК України на 15 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком 15 років.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 протягом 2009 року, залишаючись неодноразово з малолітньою ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, умисно, неодноразово протягом тривалого часу, використовуючи безпорадний стан малолітньої потерпілої ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 народження) задовольняв статеву пристрасть неприродним способом та неодноразово вступав у статеві зносини.
Останній раз, 13 липня 2009 року, о 09 год. 30 хвл., ОСОБА_2 усвідомлюючи, що малолітня ОСОБА_3 не може розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та чинити опір, повторно задовольнив статеву пристрасть неприродним способом та вступив з малолітньою ОСОБА_3 в статеві зносини.
У касаційних скаргах із змінами засуджений та захисник ставлять питання про зміну вироку та ухвали апеляційного суду. Стверджують, що визнане судом доведеним обвинувачення у вчинені злочинів щодо малолітньої неодноразово, повторно є неконкретним, оскільки у вироку не приведено число епізодів злочину, обставини його вчинення. Ставлять питання про виключення кваліфікуючої ознаки повторності в діях засудженого, пом'якшення покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи скарг, прокурора, який вважав, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, ухвала суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, колегія суддів знаходить скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянути в судовому засіданні, і оцінює їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і додержання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8 у мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.
У касаційних скаргах стверджується, що цих вимог закону судами не дотримано, оскільки число епізодів та обставини вчинення злочину не конкретизовано, що істотно порушує право засудженого на захист.
Про порушення вимог ст. ст. 334, 370 КПК України 1960 року ставилось питання в ухвалі апеляційного суду (т. 2 а. с. 104), вказівки якого для місцевого суду є обов'язковими.
Доводи про порушення права засудженого на захист у зв'язку з неконкретним обвинуваченням ставились у апеляційній скарзі перед апеляційним судом при повторному апеляційному розгляді справи.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону апеляційним судом не дотримано.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, апеляційний суд в ухвалі не навів мотивів прийнятого рішення, зокрема щодо твердження про засудження ОСОБА_2 за неконкретним обвинуваченням, яке порушує його право на захист, що є істотним порушенням апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону.
За таких обставин ухвала апеляційного суду в цій справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону й ухвалити законне та обґрунтоване рішення з наведенням у ньому відповідних мотивів.
Інші доводи касаційної скарги, які аналогічні доводам апеляції, мають бути перевірені під час апеляційного розгляду справи.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді :
Пойда М.Ф. Кульбаба В.М. Швець В.А.