Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,
з участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянула в судовому засіданні 21 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_1
Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
З моменту вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд змінено на тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області, судові витрати по справі в розмірі 393 грн. 96 коп. за проведення судово-технічної експертизи.
Вироком вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 22 грудня 2011 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, керуючи в темний період доби автобусом ПАЗ - 3742, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, рухаючись на 28 км + 975 м автодороги Ульяновка - Миколаїв грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, п. 1.5., п. 2.3., п. 12.1., п. 12.3., внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину справа наліво, щодо напрямку руху транспортного засобу. Внаслідок цього пішохід ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть потерпілої.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2012 року вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року залишено без зміни, а апеляції потерпілої, засудженого, та захисника - без задоволення.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями захисника, потерпілої та засудженого, залишив вирок районного суду без зміни, але належним чином не мотивував свого рішення щодо неможливості застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неналежну перевірку апеляційним судом доводів апеляцій про необхідність застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, то вони є не обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляцій, зокрема, в частині правильності призначення ОСОБА_1 покарання та належним чином вмотивував своє рішення; ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Так, переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з рішенням районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, який в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілої ОСОБА_2, які наступили в результаті скоєного, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, задовільний стан його здоров'я, утримання неповнолітньої дитини, відсутність попередніх судимостей; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, які обтяжують покарання та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе тільки при реальному відбуванні покарання.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано залишив апеляції без задоволення, а вирок районного суду - без зміни, погодившись із призначеним ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням. А тому, навіть з врахуванням думки потерпілої та відшкодування засудженим останній шкоди, вважає, що покарання призначене судом ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Перевіривши матеріали кримінальної справи в цілому, та враховуючи доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду. А тому вважає непереконливими доводи захисника та не вбачає підстав для задоволення його касаційної скарги.
Керуючись статтями 394-396 КПК України (в редакції 1960 року), розділом ХІ Перехідних положень до КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_1 залишити без зміни.
В.І.Орлянська А.В.Суржок Т.І. Франтовська