Справа: № 2-1094/10 Головуючий у 1-й інстанції: Бездідько В.М. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
05 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Федорової Г.Г.,
суддів: Ключковича В.Ю., Федотова І.В.,
секретаря: Каленюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2010 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій з 28.02.2001 року.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Чернігів та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлену ст. 50 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % від мінімальної пенсії та державної пенсії, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій з 01.06.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
23 лютого 2011 року до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшла заява про роз'яснення рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.07.2010 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було задоволено та роз'яснено рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.07.2010 року.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ст. 170 КАС України, оскільки висновки суду першої інстанції, викладені ним в оскаржуваній ухвалі, фактично змінюють зміст рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2010 року.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача та роз'яснив рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2010 року із застосуванням положень ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Вказана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Крім того, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 23 лютого 2011 року відповідачем була подана заява про роз'яснення рішення суду першої інстанції. Зі змісту даної заяви вбачається, що відповідач просить роз'яснити судове рішення в частині визначення кінцевого терміну (граничної дати) проведення перерахунку та виплати позивачу державної та додаткової пенсії.
Так, загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежувало б право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.
Відповідно до статей 159, 165 КАС України та з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29.12.1976 року, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини і викладеним у послідовності, визначеній процесуальним законодавством, мотивувальна частина ухвали повинна містити мотиви, з яких суд дійшов до висновків, з посиланням на норми закону, яким керувався суд, постановляючи рішення.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції було дотримано вимоги статті 170 КАС України при роз'ясненні рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2010 року в частині визначення кінцевого терміну проведення перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно п.1 ч.1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: суддя: суддя: Г.Г. Федорова В.Ю. Ключкович І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федотов І.В.