Справа № 712/481/13-а
Провадження №2-а/712/100/13
14 березня 2013 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:
Головуючого-судді Кальчук А.П.
При секретарі Онищенко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації про забезпечення безоплатного проїзду дітям війни автобусами приміських маршрутів в межах області,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної державної адміністрації про забезпечення безоплатного проїзду дітям війни автобусами приміських маршрутів в межах області, посилаючись на те, що він звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації з приводу невиконання місцевою владою вимог Закону України №2195-VI від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України №1691-VI «Про внесення зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст. 5 цього Закону, яка надає йому пільгу на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання.
На своє звернення позивач отримав відмову щодо виконання вищезазначених Законів України місцевою владою.
Позивач вважає, що відповідачем порушено статтю 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки дана стаття чітко визначає види пасажирського транспорту, якими можуть безоплатно користуватися діти війни, але в дійсності цього не відбувається. В міському транспорті він змушений платити за проїзд.
Позивач просив суд визнати дії Черкаської обласної державної адміністрації з приводу відмови йому у виконанні ст.. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині безоплатного проїзду автобусами приміських маршрутів в межах області незаконними, зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію забезпечити виконання ст.. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині безоплатного проїзду автобусами приміських маршрутів в межах області, допустити постанову до негайного виконання.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких вказував, що розмір субвенції визначається Законом України про державний бюджет України на відповідний рік. Планування видатків, які фінансуються за рахунок цієї субвенції, у тому числі і компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян електротранспортом, належить до компетенції місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування і затверджується рішенням місцевої ради.
Перевезення пільгових категорій громадян в області здійснюється згідно з Законом України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» та Законом України «Про автомобільний транспорт» на підставі договорів, які укладаються органами місцевого самоврядування на кожен бюджетний рік в межах коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам. Щорічно, виходячи з можливостей бюджету, виділяються асигнування для покриття витрат на перевезення пільгових категорій населення. відшкодування авто перевізникам здійснюється у межах профінансованих сум.
Виконавчий комітет Черкаської міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування України» наділений повноваженнями щодо компенсації перевізникам коштів за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Виконавчим комітетом Черкаської міської ради здійснюється робота з укладення договорів з перевізниками щодо компенсації перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
За інформацією виконавчого комітету Черкаської міської ради кошти з Державного бюджету України за 2012 рік не забезпечують потребу місцевого бюджету для проведення розрахунків з усіма надавачами транспортних послуг, а тому вони розподілені на електротранспорт та частково на автотранспорт. У електротранспорті перевозяться всі пільгові категорії, укласти договір з автомобільними перевізниками немає можливості через відсутність коштів. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.
Представник відповідача позов не визнала, не оспорюючи права позивача як дитини війни на пільгу згідно Закону «Про соціальний захист дітей війни» на безоплатний проїзд всіма видами пасажирського транспорту. Підтримала надані суду заперечення і просила відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 02.09.1945 року було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статею 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено безплатний проїзд усіма видами міського та приміського транспорту без обмежень для вказаної категорії осіб та встановлений механізм компенсацій витрат по перевезенню вказаної категорії осіб.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Згідно із положеннями ст.. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній
території.
Витрати за надані пільги з проїзду, у тому числі дітям війни, компенсуються перевізникам за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до листа головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації № 08-П1087/2-2 від 06.12.2012р., адресованому позивачу на його звернення щодо забезпечення безоплатного проїзду в приміському транспорті повідомлено, що кошти з Державного бюджету України на 2012 рік не забезпечують потребу місцевого бюджету для проведення розрахунків з усіма надавачами транспортних послуг, а тому вони розподілені на електротранспорт та частково автотранспорт. У електротранспорті перевозяться всі пільгові категорії. Укласти договір з автомобільними перевізниками на перевезення всіх пільгових категорій громадян немає можливості через відсутність коштів. З автомобільними перевізниками по м. Черкаси укладені договори на перевезення лише 8-ми пільгових категорій у межах обсягу асигнувань, виділених з державного бюджету, ще 8 категорій перевізники погодились перевозити за власний рахунок. Із-за неналежного фінансування зі сторони держави внести категорію «діти війни» до договору немає можливості.
Відповідно до ст. ст. 22, 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими не передбачена залежність реалізації права дітей війни, до яких відноситься ОСОБА_1, на пільги у залежності від обсягів фінансування, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у забезпеченні його права на пільговий проїзд в приміському транспорті відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про соціальний захист дітей війни». А тому позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов»язання відповідача забезпечити позивачу виконання ст.. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Суд враховує ту обставину, що відповідач неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України з приводу фінансування пільгового перевезення окремих категорій громадян (в тому числі і дітей війни), а тому підстав для визнання дій відповідача незаконними суд не вбачає.
Підстав для звернення постанови до негайного виконання також суд не вбачає.
Керуючись ст. 8, 9, 11. 17, 94, 99, 128, 159-163 КАС України, ст. 22,92 Конституції України, Законами «Про соціальний захист дітей війни», «Про автомобільний транспорт», суд,-
Адміністративній позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію забезпечити виконання статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині безоплатного проїзду автобусами приміських маршрутів в межах області.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови, в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Головуючий: