ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 березня 2013 року 15:15 № 826/1975/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь»
доПрокуратури міста Києва
про визнання протиправною та скасування постанови,
за участю представників сторін:
від позивача - Чуздюк О.О.,
від відповідача - Горіна Р.М., Охріменко С.І.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь» (далі по тексту - позивач, ТОВ ЮГ «Ферзь») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до прокуратури міста Києва (далі по тексту - відповідач, прокуратура м. Києва) про визнання протиправною та скасування постанови про проведення перевірки суб'єкта підприємництва від 23 січня 2013 року, зареєстрованої у журналі обліку перевірок суб'єктів господарювання під №7.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 лютого 2013 року.
У судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2013 року, судом оголошувалась перерва до 13 березня 2013 року в зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 13 березня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представники відповідача заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Звертаючись з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про проведення перевірку суб'єкта господарювання, позивач посилається на відсутність нормативно-правових підстав для її винесення.
Окрім того, як зазначає позивач, приймаючи оскаржувану постанову відповідач, фактично, порушив приписи статті 19 Закону України «Про прокуратуру», згідно яких прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Не погоджуючись з аргументами, викладеними у позові, представники відповідача зазначили, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру», а підставою для її прийняття слугувала інформація, отримана від контролюючих органів щодо використання позивачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між стронами, суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є скасування постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів як рішення суб'єкта владних повноважень.
Прокурорський нагляд є самостійним, специфічним видом державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Він здійснюється від імені держави - України, репрезентує і захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Перелік функцій прокуратури як єдиної системи органів держави визначено статтею 121 Конституції України.
Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
На момент виникнення спірних правовідносин таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ).
Відповідно до статті 3 названого Закону повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Згідно зі статтею 121 Конституції України та статті 5 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Частиною 2 статті 5 зазначеного Закону закріплено, що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
У той же час, відповідно до пункту 9 розділу ХV Перехідні положення Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Аналізуючи наведені положення Основного Закону, суд доходить висновку, що конституційні засади прокурорського нагляду забезпечуються у більш широких межах, ніж це передбачено пунктами 3 та 4 статті 121 Конституції України, а отже, по суті, за прокуратурою збереглася функція нагляду за додержанням і застосуванням законів, але в межах, встановлених конституційними нормами, зокрема, до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.
Статтею 19 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені статтею 20 названого Закону.
Відповідно до названої правової норми, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено;
2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;
5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.
Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.
У свою чергу, стаття 21 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ закріплює, що перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.
У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.
Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови.
На забезпечення точного і однакового застосування норм закону при реалізації прокурорами повноважень, передбачених Законом України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, наказом Генерального прокурора України від 12.11.2012р. №111 затверджено Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів (далі по тексту - Положення №111).
Відповідно до пункту 1.3. зазначеного Положення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проводяться у Кабінеті Міністрів України, міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах державного нагляду (контролю), Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, військових частинах, громадських об'єднаннях, а також діяльності посадових і службових осіб цих органів, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, у тому числі фізичних осіб - підприємців та громадян.
Предметом перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, є додержання законів, що стосуються економічних відносин, бюджетного, земельного, митного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності, конституційних засад підприємницької діяльності, охорони навколишнього природного середовища, міжнаціональних відносин.
Розділом 2 Положення №111 закріплено, що перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів можуть бути проведені на підставі письмових звернень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, що свідчать про можливі порушення законності, а також за власною ініціативою прокурора.
Проте, виключно перевіркам, що проводяться на підставі письмових звернень, передують обов'язкові розгляди заяв компетентними органами.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про проведення перевірки винесена відповідачем з власної ініціативи, яка, відповідно до пункту 2.4. Положення №111, може бути проведена за наявності даних, що свідчать про можливі порушення законності.
За таких обставин, посилання позивача на частину 2 статті 21 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ є помилковим та до уваги судом не приймаються.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.4. Положення №111 висновки про наявність підстав для проведення перевірки можуть бути зроблені за наслідками проведених аналізів, узагальнень, опрацювання інформацій про стан законності, вивчень актів та матеріалів органів державного нагляду (контролю), матеріалів розгляду судами цивільних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення, матеріалів кримінальних проваджень, інформаційних баз даних державних органів, повідомлень у засобах масової інформації, мережі Інтернет та з інших джерел.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що висновки про наявність підстав для проведення перевірки позивача першим заступником прокурора м. Києва зроблені за наслідками вивчення інформації, отриманої з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві та рішень судів.
Так, актом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 листопада 2012 року №419/03 встановлено, що ТОВ «ЮГ «Ферзь» використовує земельну ділянку в прибережній захисній смузі та земельну ділянку зайняту річкою Дніпро за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів у Деснянському районі м. Києва площею 1,4 га без правоустановчих документів.
Зазначені обставини також встановлені рішенням Господарського суду м. Києві від 19 березня 2012 року у справі №5011-45/1037-2012 за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Ферзь» про визнання недійсним договорів та звільнення земельної ділянки, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року.
В силу положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, доказуванню не підлягають, як такі, що встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили.
З огляду на викладене, а також враховуючи отримання прокуратурою міста Києва інформації з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 січня 2013 року №057061-271, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності підстав для проведення перевірки.
Посилання позивача на закінчення виконавчого провадження, порушеного з виконання наказу №5011-45/1037-2012, виданого 20 серпня 2012 року Господарським судом м. Києва, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують достовірність інформації, отриманої з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 січня 2013 року №057061-271 щодо порушення позивачем земельного законодавства.
Окрім того, судом встановлено дотримання з боку відповідача вимог розділу 4 Положення №111 щодо зазначення у постанові про проведення перевірки обов'язкових реквізитів та інформації, яка стала підставою для її винесення, так само як і підписання її повноваженої особою - першим заступником прокурора міста Києва та направлення її копії об'єкту перевірки. Зазначені обставини також не заперечував і представник позивача під час судового розгляду справи.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини та виходячи з меж заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко