20 березня 2013 р. Справа № 818/680/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.
за участю секретаря судового засідання - Коробчук Ю.М.,
представника позивача - Чупрун Є.В.,
представника відповідача - Харченко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/680/13-a
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш"
до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" (далі - позивач, ВАТ "Охтирсільмаш") звернулось з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач, Охтирська ОДПІ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141530 від 22 січня 2013 р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних на суму 658 888, 25 грн.
Позовні вимоги ВАТ "Охтирсільмаш" обґрунтовує наступним. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за періоди жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року, згідно акту № 11/15-213/00238256 від 08.01.2013 р., Охтирська ОДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по платі за землю з юридичних осіб (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на суму 658 888, 25 грн. На підставі вказаних висновків відповідачем 22 січня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141530 про збільшення грошового зобов'язання по платі за землю на суму 658 888, 25 грн.
На переконання позивача, посилання Охтирської ОДПІ при збільшенні розміру орендної плати за землю на норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є безпідставними, оскільки положеннями ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, в зв'язку з чим, мінімальний розмір орендної плати, визначений цим Кодексом, може бути застосований лише до орендних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Орендні відносини ВАТ "Охтирсільмаш" виникли на підставі договорів, які укладені в 2004 та 2006 роках, є чинними та обов'язковими до виконання. В зв'язку з тим, що зміни до договорів оренди в частині збільшення орендної плати в установленому порядку внесені не були, у позивача відсутні підстави для сплати орендної плати за землю в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Податковим кодексом України визначений мінімальний та максимальний розмір орендної плати за землю, який у відповідних межах встановлюється сторонами договору оренди. Отже, податковий орган не має право визначати розмір орендної плати, оскільки він не є стороною договору оренди землі.
Крім того, позивач зазначив, що ВАТ "Охтирсільмаш" Постановою господарського суду Сумської області від 24.01.2012 р. по справі № 6/108-09 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначений арбітражний керуючий Чупрун Є.В. (ліцензія серії АВ № 347189 від 05.09.2007 р.). Беручи до уваги положення п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, при вирішенні питання підстав для нарахування, визначення та порядку стягнення обов'язкових платежів слід керуватись нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В зв'язку з визнанням підприємства банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підприємницька діяльність банкрута завершується, припиняється нарахування всіх зборів (обов'язкових платежів) та припиняється дія договорів оренди. Тобто, позивач вважає, що у підприємства-банкрута відсутні правові підстави для нарахування і сплати орендної плати за землю.
З вищезазначених підстав в судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Охтирська ОДПІ з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 32-36) зазначила, що з 01 січня 2011 року всі питання, пов'язані з оподаткуванням, регулюються Податковим кодексом України згідно якого, плата за землю (земельний податок та орендна плата за землю) набула статусу загальнодержавного податку і не може бути меншою встановленого розміру. Оскільки повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів належить виключно Верховній Раді України, потреба погоджувати мінімальний розмір орендної плати за землю з органами місцевого самоврядування та вносити відповідні зміни до договорів на користування земельною ділянкою, відсутня. Визнання платника податків банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у відповідності до положень Податкового кодексу України, не є підставою для припинення нарахування і сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
З огляду на наведене, в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.
Заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову ВАТ "Охтирсільмаш" відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" зареєстроване виконавчим комітетом Охтирської міської ради 24 січня 1996 року та є платником податків і зборів.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2006 р. (а.с. 11-15), укладеного з Охтирською міською радою, позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0, 2576 га. за адресою: м. Охтирка, пров. Кіма, 21. Зазначена земельна ділянка була надана строком на десять років для розміщення складських приміщень та вантажного майданчика. Згідно п. 8 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щорічно вносити орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.
Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2004 р. (а.с. 16-17), укладеного з Охтирською міською радою, позивачу була надана в тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 103881 кв.м. за адресою: м. Охтирка, вул. Шевченка, 3. Зазначена земельна ділянка була надана строком до 17 березня 2014 року для обслуговування виробничих будівель. Згідно п. 2.3 договору ВАТ "Охтирсільмаш" зобов'язувалось щомісяця вносити орендну плату в розмірі 5 886, 59 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 24 січня 2012 року по справі № 6/108-09 (а.с. 4-5) Відкрите акціонерне товариство "Охтирсільмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Чупрун Є.В. (ліцензія АВ № 347189 від 05.09.2007 р.).
На підставі пп. 20.14 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України старшим державним податковим інспектором Бірюк А.О. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ "Охтирсільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за періоди жовтень - грудень 2011 року та січень - листопад 2012 року.
За результатами перевірки, відповідачем 08 січня 2013 року складений акт № 11/15-213/00238256 (а.с. 9-10), згідно якого Охтирська ОДПІ дійшла висновку про порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по платі за землю з юридичних осіб (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на суму 658 888, 25 грн. На підставі вказаних висновків відповідачем 22 січня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000141530 (а.с. 7), яким ВАТ "Охтирсільмаш" збільшено грошове зобов'язання по платі за землю на суму 658 888, 25 грн.
Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, ВАТ "Охтирсільмаш" визначає положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, умови договору оренди, яким встановлений розмір орендної плати за землю та порядок його зміни, а також положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно яких у підприємства-банкрута відсутні підстави для нарахування і сплати орендної плати за землю.
Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на нижченаведене.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Порядок справляння плати за землю з 01 січня 2011 року визначається Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.
Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно п. 288.1, 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Тобто, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Виходячи з положень вказаних норм, на переконання суду, розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди. В той же час, орендна плата є формою загальнодержавного податку "плата за землю" і не може залежати від умов договору, оскільки відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом
Отже, оскільки податковим органом збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю у зв'язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата, у новому розмірі виникла у ВАТ "Охтирсільмаш" незалежно від умов договору оренди та внесення змін до нього.
Стосовно посилання позивача на п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України та положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно яких, на його думку, у платника податків з моменту визнання його банкрутом припиняється обов'язок нараховувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції яка діяла на момент визнання позивача банкрутом. Застосування саме цієї редакції обумовлене п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.
Згідно п. 1.1, 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На виконання ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Підстави виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку визначаються ст. 37 Податкового кодексу України. Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими згаданий Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, ліквідація юридичної особи. В той же час, у відповідності зі ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, на переконання суду, Податковий кодекс України не регулює лише питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, ніяких обмежень щодо обчислення і нарахування податкових зобов'язань особами, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ні Податковим кодексом України, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент визнання позивача банкрутом) не встановлено.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ВАТ "Охтирсільмаш" не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Воловик
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик
повний текст постанови складений 22.03.2013 р.