м. Вінниця
21 березня 2013 р. Справа № 802/613/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича
представника позивача: Трачук Т.Є.,
представника відповідача: Розворука А.В.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Бершадського району Вінницької області
до: Бершадської міської ради Вінницької області
про: визнання протиправним рішення та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Бершадського району Вінницької області з адміністративним позовом до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання протиправним рішення та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 14 сесії 6 скликання Бершадської міської ради від 09.10.2012 року надано дозвіл ОСОБА_3 на укладення договору сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0030 га за адресою АДРЕСА_1, терміном на 5 років для встановлення тимчасової споруди до нежитлової будівлі магазину, що є власністю ОСОБА_3 на землях громадської та житлової забудови. Однак позивач вважає рішення протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Бершадська міська рада не є власником виділеної земельної ділянки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, наведеними в позовній заяві, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити в зв'язку з безпідставністю. При цьому зазначив, що на даний час в Бершадській міській раді не зареєстровано як юридичну особу спілку співвласників житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1, а тому земельна ділянка, яка знаходиться біля вищевказаного будинку відноситься до Бершадської міської ради.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того зазначив, що після винесення оскаржуваного рішення, ним замовлено виготовлення проектної документації для укладання договору на встановлення земельного сервітуту.
Розглянувши спір по суті, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд визнав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що 10.09.2012 року до Бершадської міської ради звернувся ОСОБА_3 з заявою про надання дозволу на встановлення земельного сервітуту. Разом із заявою також було надано копії документів, а саме: договір купівлі - продажу від 03.05.2006 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно; журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями; протокол №14 від 11.09.2012 року засідання постійної комісії з питань житлово - комунальної сфери, благоустрою міста, земельних питань, питань торгівлі, побуту та охорони навколишнього природного середовища Бершадської міської ради.
09.10.2012 року рішенням 14 сесії 6 скликання Бершадської міської ради надано дозвіл ОСОБА_3 на укладення договору сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0030 га за адресою АДРЕСА_1, терміном на 5 років для встановлення тимчасової споруди до нежитлової будівлі магазину, що є власністю ОСОБА_3 на землях громадської та житлової забудови (а.с.7).
05.11.2012 року прокурором Бершадського району старшим радником юстиції Куцяком Ф.Г. внесено протест на рішення 14 сесії 6 скликання Бершадської міської ради від 09.10.2012 року «Про надання дозволу на укладення договору на встановлення земельного сервітуту» (а.с.8)
На адресу прокуратури Бершадського району 16.11.2012 року від Бершадської міської ради надійшло повідомлення за №581 про те, що протест прокурора Бершадського району №2367 від 05.11.2012 року буде розглянуто на черговій сесії міської ради (а.с.9).
Рішенням 17 сесії 6 скликання Бершадської міської ради від 04.01.2013 «Про розгляд протесту прокурора Бершадського району № 2367 від 05.11.2012 на рішення 14 сесії 6 скликання Бершадської міської ради від 09.10.2012 року «Про надання дозволу на укладення договору на встановлення земельного сервітуту» протест прокурора відхилено (а.с.11).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України ( далі Кодекс) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Основним завданням відповідно до ч. 2 ст.4 Кодексу є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Розділ 16 Земельного кодексу України передбачає право земельного сервітуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Згідно приписів ч.2 ст. 100 Кодексу земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 Кодексу власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, статтею 102 Земельного кодексу України передбачено припинення дії земельного сервітуту.
Так, згідно ч. 1 ст. 102 Кодексу дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:
а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
Щодо доводів представника позивача, що земельною ділянкою, яка розташована біля житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України повинні розпоряджатися громадяни багатоквартирного житлового будинку, а не Бершадська міська рада суд ставитьсь критично.
Так дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Однак, як зазначив представник відповідача, заяв до Бершадської міської ради від громадян багатоквартирного житлового будинку про надання у власність відповідної земельної ділянки не надходило, а також на даний час у Бершадській міській раді не зареєстровано таке об'єднання як спілка співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, на запитання суду, чи є у представника позивача докази, які свідчать про належність відповідної земельної ділянки іншим особам, а не Бершадській міській раді, то вона зазначила, що таких доказів у прокуратури немає.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України суб'єктами права державної власності на землю виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Отже, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована біля багатоквартирного житлового будинку відноситься до Бершадської міської ради.
Відтак, Бершадська міська рада діяла на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства під час прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на укладення договору сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0030 га за адресою АДРЕСА_1, терміном на 5 років для встановлення тимчасової споруди до нежитлової будівлі магазину, що є власністю ОСОБА_3 на землях громадської та житлової забудови.
Тому, доводи позивача, на які вона посилається як на підставу для визнання протиправним рішення та скасування його в зв'язку з тим, що дане рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, не знайшли свого підтвердження відповідними доказами в судовому засіданні.
Відтак, мотивація позовних вимог, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог прокурора Бершадського району Вінницької області до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання протиправним рішення та скасування рішення - слід відмовити.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Крім того, в силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач не вказав про понесені витрати, суд не має підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна