Справа № 2-75/2011 рік. Головуючий 1 інст.: - Грищенко І.О.
Провадження №22-ц/790/951/2013 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: усунення перешкод.
20 березня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, 3 - особа: Харківська міська рада - про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2007 року ОСОБА_8 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у травні 2012 року в особі свого представника.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.
Власником суміжної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6
У лютому 2007 року ОСОБА_6 самовільно, без дозвільних та технічних документів переобладнав балкон квартири шляхом збільшення його розмірів та розміщення частини конструкцій балкону на фасадній стіні належної їй квартири, що призвело до пошкодження фасаду житлового будинку, виникнення тріщини біля вікна її квартири, зменшення інсоляції її жилої кімнати.
Добровільно демонтувати самочинно збудовані конструкції балкону квартири АДРЕСА_2 та привести балкон квартири у первісний стан, відповідач відмовився.
Неправомірні дії ОСОБА_6, які полягали у проведенні будівельних робіт без її згоди та значного шуму, створенні конфліктних ситуацій, ігнорування правил добросусідства, призвело до підвищення у неї артеріальна тиску, порушення режиму нормально відпочинку та завдали їй моральної шкоди.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 22, 23, 319, 386, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 154, 156, 179 ЖК України, п. п. 4.2.1.1, 4.2.1.3. Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, ОСОБА_8 просила суду зобов'язати ОСОБА_6 демонтувати самовільно збудовані конструкції балкону квартири АДРЕСА_2 та привести балкон квартири до первісного стану, який існував до перебудови; стягнути з ОСОБА_6 на її користь на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на її користь витрати на правову допомогу у сумі 5 250 грн., судовий збір у сумі 219 грн.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи: - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2012 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 демонтувати самовільно збудовані конструкції балкону квартири АДРЕСА_2 та привести балкон квартири до первісного стану, якій існував до перебудови.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, в розмірі 5 250 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судовий збір у сумі 219 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2012 року заяву ОСОБА_6, про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2012 року, залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач самовільно переобладнав балкон своєї квартири шляхом збільшення його розмірів та розміщення частини конструкцій балкону на фасадній стіні квартири позивачки, що призвело до порушення прав позивачки як власника квартири багатоквартирного житлового будинку та завдало їй моральної шкоди.
Проте, погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 383 ЦК України, ст. 152 ЖК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Підпунктами 1.4.1, 1.4.6 пункту 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 передбачено, що переобладнання та перепланування жилих будинків, жилих і нежилих в будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого в жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Згідно з п. п. 1.4.2. Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення та розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків (п. п. 1.4.3. вказаних Правил).
Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування (п. п. 1.4.5 вказаних Правил).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 7 лютого 2009 року за реєстраційним № 1-97-85522 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 листопада 2004 року державним нотаріусом Шостої Харківської держаної нотаріальної контори за реєстром №1-3740 ( а. с.24,25, 176-178).
Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_10 (а. с.53, 54-58, 64)).
Згідно технічного паспорта, виданого 16 січня 2007 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на квартиру АДРЕСА_2, загальна площа квартири складала - 31,8 кв. м., житлова кімната -15,7 кв. м, кухня - 6,8 кв. м., сполучена вбиральня - 2,7 кв. м., коридор -5,7 кв. м.
У березні 2007 року ОСОБА_6 самовільно, без дозвільних та технічних документів перепланував належну йому квартиру, а також переобладнав балкон квартири шляхом збільшення його розмірів та приєднання його до площі жилої кімнати.
У зв'язку з цим, загальна площа квартири АДРЕСА_2 склала - 36,0 кв. м., житлова кімната - 23,0 кв. м, кухня - 4,5 кв. м., сполучена вбиральня -3,0 кв. м., коридор -5,2 кв. м. (а. с.67-69, 74-76, 94-95, 1).
Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради №244 від 26 квітня 2007 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (а. с. 72).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2007 року визнано за ОСОБА_6 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 36,0 кв. м., яка складалася з житлової кімнати площею - 23,0 кв. м, кухні площею - 4,5 кв. м., сполученою вбиральнею площею - 3,0 кв. м., коридору площею - 5,2 кв. м. після її самочинного перепланування з переобладнанням балкону шляхом збільшення його розмірів та приєднання його площі до площі жилої кімнати (а. с. 74-75).
Зазначене рішення скасовано ухвалою апеляційного суду Харківської області, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2011 року позовна заява ОСОБА_6 до виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова, 3-особа: ОСОБА_8 про визнання права власності на квартиру у зв'язку з самочинно виконаним переплануванням з переобладнанням балкону, шляхом збільшення його розмірів та приєднання його площі до площі житлової кімнати, залишена без розгляду ( а. с. 130).
Відповідно до акту обстеження комісії дільниці №7 КП «Жилкомсервіс» від 24 квітня 2007 року в квартирі АДРЕСА_2 здійснено реконструкцію балкону шляхом збільшення його площі в сторону квартири НОМЕР_1. Біля вікна квартири НОМЕР_1 фасадна плитка відпала, маються незначні тріщини біля вікна квартири зі сторони зведеного балкону ( а. с. 116).
Із акту обстеження комісії дільниці №7 КП «Жилкомсервіс» від 24 квітня 2012 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 проведена реконструкція квартири зізміною площі балкону шляхом збільшення плити балкону в сторону квартири НОМЕР_1. На даний час площа балкону включена у загальну площу квартири і складає: загальна площа - 36,0 кв. м., жила площа -23,0 кв. м. До реконструкції квартири НОМЕР_2 загальна площа квартири складала - 31,8 кв. м., жила площа -15,7 кв. м. (а. с.174-175).
З фототаблиць залучених до справи вбачається, що конструкції балкону квартири АДРЕСА_2 частково розміщені на фасадній стіні квартири АДРЕСА_1 та зменшують видимість з вікна жилої кімнати позивачки (а. с. 167-171,182).
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зважаючи на те, що реконструкція балкону квартири АДРЕСА_2 проведена відповідачем самочинно, без дозвільних та технічних документів, частина конструкції балкону розміщується на фасадній стіні жилої кімнати квартири позивачки, суд обґрунтовано дійшов висновку про порушення прав позивачки, як власника квартири багатоквартирного будинку та правомірно зобов'язав ОСОБА_6 демонтувати самовільно збудовані конструкції балкону квартири АДРЕСА_2 та привести балкон квартири до первісного стану, який існував до перебудови.
Віршуючи спір про усунення перешкод у користуванні власністю, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив в цій частині законне й обґрунтоване рішення.
В той же час, рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., не може бути визнано колегією суддів законним та обґрунтованим.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., суд виходив з того, що вона є компенсацією за дії відповідача, яка була заподіяна позивачці частими конфліктами з ОСОБА_6 з приводу продовження будівельних робіт ігноруючи її прохання припинити порушення стін та фасаду її квартири, проведення будівельних робіт із сильним шумом, створення конфліктної ситуацій, ігнорування правил нормального добросусідства, що призвело до підвищення артеріального тиску, порушення режиму нормального відпочинку та порушення звичайного статуту сімейного життя.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що в результаті дій ОСОБА_6 у позивачки підвищився артеріального тиску та вона змушена була звертатися до медичного закладу, порушувався режим її нормального відпочинку та звичайний статут сімейного життя.
Не надані такі докази представником позивачки ОСОБА_8- ОСОБА_9, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та хвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 в цій частині відмовити.
Не може бути визнане законним і обґрунтованим й рішення суду в частині стягнення витрат за надання правової допомоги.
Матеріали справи свідчать, що 5 квітня 2007 року Харківська філія приватного підприємства «Юридична фірма «Пріма - Юрконсалт» та ОСОБА_8 уклали договір про надання юридичних послуг, згідно з яким остання оплатила фірмі за надання юридичних послуг 3 750 грн. (а. с.197-202).
Доказів того, що Харківська філія приватного підприємства «Юридична фірма «Пріма - Юрконсалт» надавала ОСОБА_8 правову допомогу по даній справі, а її представник приймав безпосередньою участь у судових засідання суду першої інстанції, матеріали справи не містять.
Крім того, 20 січня 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 уклали договір про надання правової допомоги у цивільній справі, згідно з яким остання сплатила ОСОБА_9 за надання правової допомоги 1500 грн. ( а. с.203-204).
17 травня 2012 року адвокатом ОСОБА_9 складено позовну заяву, у зв'язку витрачено на її складання близько 1 год. 30 хв. Крім того, адвокат ОСОБА_9 приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції: - 6 березня 2012 року протягом 24 хв., 29 березня 2012 року протягом 2 хв., 24 квітня 2012 року протягом 5 хв., 17 травня 2012 року протягом 4 хв. Таким чином, адвокатом ОСОБА_9 витрачено на складання позовної заяви та участь у справі в суді першої інстанції 1 год. 30 хв. та 35 хв. відповідно, а вартість його послуг визначається колегією суддів у сумі 911 грн. 66 коп.
З огляду на викладене, колегія судів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, стягнуту з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 з 5 250 грн. до 911 грн. 66 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги в розмірі 5 250 грн. - змінити.
Зменшити розмір витрат, стягнутих з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 за надання правової допомоги з 5 250 грн. до 911 (дев'ятсот одинадцяти) грн. 66 (шістдесяти шести) коп.
В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: