21 березня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: Стуковенкової Т.Г.
суддів Капелюхи В.М., Чернусь К.П.
за участю прокурора Кальніка О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року
Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Новомосковська, громадянки України, раніше не судимої
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, направлено прокурору Кіровського району м. Дніпропетровська для проведення додаткового розслідування.
Прийшовши до висновку, що органом досудового слідства не було установлено фактичне місце проживання ОСОБА_1 і остання до направлення справи в суд зникла, що заважає суду розглянути справу по суті, суд повернув справу для проведення додаткового розслідування на підставі ст. 281 КПК України 1960 року. При цьому послався на те, що ОСОБА_1 неодноразово викликалась в судове засідання і їй направлялись судові повістки за місцем проживання, вказаним органом досудового слідства, про те, в судове засідання вона не з'явилась, а постанови суду про її примусовий привід залишились невиконаними і про причини їх не виконання суду не повідомлено.
В апеляції прокурор порушив питання про скасування ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не прийняв всіх можливих заходів для установлення фактичного місця знаходження підсудної і доставки її в судове засідання, а саме, судом не був здійснений запит до адресно-довідкового сектору про підтвердження фактичного місяця проживання підсудної, в порушення вимог ч.2 ст.280 КПК України 1960 року не об'явлено її в розшук.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, що підтримав повністю аргументи, викладені в апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 281 КПК України 1960 року, яка передбачає підстави направлення справи на досудове розслідування із стадії судового розгляду, не містить вказівок про те, що однією з таких підстав може бути ухилення підсудного від суду і невиконання постанов суду про привід.
В той же час, ч.3 ст.280 КПК України 1960 року прямо вказує на те, що коли підсудний ухилився від суду, суд зупиняє провадження по справі до його розшуку.
Суд першої інстанції не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону і передчасно зробив висновок про неможливість розгляду справи по суті без повернення її на додаткове розслідування.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що єдиною підставою повернення справи на додаткове розслідування є те, що, на думку суду, не було встановлено місце проживання підсудної, що дало їй можливість зникнути, до направлення справи до суду.
Між тим справа містить дані про місце проживання ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства було встановлено дані про особу обвинуваченої, в тому числі і місце її проживання - АДРЕСА_1, що підтверджується її зобов'язанням, написаним власноручно (а.с 12), з'явитись до Кіровського суду м. Дніпропетровська, даними, що містяться в поясненнях ОСОБА_2 (а.с. 14), яка є сусідкою ОСОБА_1, в характеристиці на ОСОБА_1 по місцю проживання ( а.с 20), та ксерокопії паспорта (а.с.21).
В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'являлась на виклики суду в судове засідання, суд обґрунтовано застосовував відносно неї примусовий привід, який, разом з тим, є тільки одним із видів процессуального примусу, і не скористався іншими повноваженнями, наділеними кримінально-процесуальним законом.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.280 КПК України 1960 року, коли підсудний ухиляється від суду, суд має право оголосити його розшук, що судом першої інстанції зроблено не було.
Крім того, приймаючи рішення про примусовий привід ОСОБА_1 в судове засідання, суд залишив поза увагою ту обставину, що підсудна проживає поза межами м. Дніпропетровська, в м. Новомосковську, Дніпропетроської області, і поручив організацію виконання постанови суду про привід Кіровському РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, не обговоривши при цьому питання про можливість покладення відповідальності за виконання постанови на начальника територіального органу внутрішніх справ по місцю її проживання.
За таких обставин слід визнати, що направлення справи на додаткове розслідування є необгрунтованим і передчасним, а тому постанова суду, на підставі ст.370 КПК України 1960 року, підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно вжити всих передбачених законом заходів для забезпечення розгляду справи по суті у відповідності з вимогами кримінально-процесуального кодексу.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України 1960 року, п.п. 11,15 розділу ХI Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Судді
Справа №11/774/609/13 Суддя у 1 інстанції- Гончаров О.В.
Категорія ч.1 ст. 185 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г