Провадження № 22-ц/774/288/13 Справа № 412/10003/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г.В. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 42
"13" березня 2013 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Колодяжної Н.Є., Глущенко Н.Г.,
при секретарі - Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2012 року за позовом Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про розірвання договору оренди жилого приміщення, виселення із гуртожитку та стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -
Позивач звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що на підставі договору від 01.05.2008 року відповідачка тимчасово із сином була поселена в гуртожиток по АДРЕСА_1.
Відповідачка користувалася послугами, які надає позивач, але вона не в повному обсязі сплачує витрати на проживання. У зв'язку із чим виникла заборгованість станом на 01.05.2012 року у розмірі 5406,11 гривень, яку позивач просив стягнути із відповідача. У зв'язку із чим просив також розірвати договір оренди, виселити відповідачку із неповнолітнім сином із гуртожитку.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2012 року задоволено позов Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту про розірвання договору оренди жилого приміщення, виселення із гуртожитку та стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.
Розірвано договір оренди жилого приміщення від 01 травня 2008 року № 12, укладений між Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури і спорту та ОСОБА_2
Виселено ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 із кімнати № 118 гуртожитку Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, розташованого по АДРЕСА_1.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Дніпропетровською державного інституту фізичної культури і спорту заборгованість за проживання у гуртожитку Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту у сумі 6 641,66 грн., а також судові витрати у розмірі 321,9 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду частково скасувати із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що 01 травня 2008 року між позивачем га відповідачем було укладено договір № 12, предметом якого є надання ОСОБА_2, до складу сім'ї якої входить, син ОСОБА_3, жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, кімната №118 площею 12 кв. м. Квартиронаймач зобов'язалась у повному обсязі сплачувати плату за надане їй жиле приміщення на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 05 числа наступного місяця. Строк дії договору було встановлено до 01 травня 2009 року, що підтверджуються копією зазначеного договору.
Також суд встановив, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 12 від 01 травня 2008 року, станом на 09 жовтня 2012 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6 641,66 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Про виникнення заборгованості перед позивачем, відповідач була повідомлена шляхом направлення на її адресу відповідних повідомлень, проте заборгованість не погасила.
Із доповідних та пояснювальних записок, наявних в матеріалах справи, вбачається що ОСОБА_2 та її відвідувачі неодноразово порушували громадський порядок у гуртожитку, в якому вона займає кімнату №118.
Крім того, із пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що позивач ніколи не була та на даний час не є робітником, службовцем або студентом Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту та займає кімнату у гуртожитку без спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.
Суд вказав, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором № 12 від 01 травня 2008 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6 641,66 грн., а також врахувавши, що відповідач разом із неповнолітнім сином займає жиле приміщення у гуртожитку за відсутності спеціального ордеру, який згідно чинного законодавства є єдиною підставою для вселення па жилу площу, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Врахувавши вказані обставини та надані сторонами докази, суд задовольнив позов, посилаючись на вимоги ст.ст. 13,526,611,651 ЦК України, ст.ст.9,127-129,132-2 ЖК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а позивач не надав доказів про наявність у нього прав на гуртожиток не можуть бути підставою для скасування судового рішення в частині виселення відповідачки із неповнолітнім сином та стягнення заборгованості по оплаті за користування житловим приміщенням.
На балансі у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту перебуває будівля гуртожитку під літерою А-9 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26-28).
Саме із позивачем відповідачка уклала договір №12 від 01 травня 2008 року на користування житловим приміщенням (кімнатою №118) у цьому гуртожитку.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині виселення відповідачки із неповнолітнім сином та стягнення заборгованості по оплаті за користування житловим приміщенням доводи про те, що до участі у справі не було залучено орган опіки і піклування.
Із матеріалів справи вбачається, що орган опіки та піклування був залучений до участі у справі, про що зазначено і в позовній заяві. Тому немає підстав для висновку про порушення судом вимог ст.6 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
Відповідно до вимог п.п.38,39 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР, від 03.06.1986 року, № 208 плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.
Також судом правомірно проведено виселення відповідачки із спірного приміщення, що не суперечить ст.99 ЖК України, п.14 та розділу VII Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР, від 03.06.1986 року, № 208 оскільки позивачка ніколи не була та не є робітником, службовцем або студентом Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, займає кімнату у гуртожитку без спеціального ордеру, а поселення її у гуртожиток було проведено на підставі договору від 01 травня 2008 року строком лише на один рік.
Що стосується рішення суду в частині позовних вимог про розірвання договору оренди жилого приміщення від 01 травня 2008 року, то воно прийняте без урахування обставин у справі та вимог законодавства.
Як вбачається із цього договору, він був укладений терміном на один рік - до 01 травня 2009 року. Умовами цього договору передбачалось надання жилого приміщення для помешкання відповідачки саме на цей строк, а по закінченню терміну дії угоди відповідачка повинна була повернути приміщення позивачу у належному стані протягом трьох днів. Умовами договору не передбачались продовження терміну дії договору після 01 травня 2009 року. А тому рішення суду необхідно скасувати в частині задоволення позову про розірвання договору оренди жилого приміщення та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду повністю не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що наявні лише підстави для часткового скасування судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2012 року скасувати в частині задоволення позову про розірвання договору оренди жилого приміщення.
В задоволенні позову Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту про розірвання договору оренди жилого приміщення відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: