"10" лютого 2011 р.справа № 2-879/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокуратури Ленінського району міста Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року
у адміністративній справі № 2а-879/09 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,-
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради щодо: визнання протиправною ненадання відповідачем на протязі місяця відповіді за надісланим в лютому 2008 року письмовим зверненням в адресу Голови міськради з вимогами про сприяння в обладнанні його зручностями для доступу в будинок, в якому відсутній ліфт та в якому він (позивач) проживає на четвертому поверсі і як інвалід першої групи обмежений в своїх фізичних можливостях, чим були спричинені моральні страждання, розмір яких становить 50000 грн.
Зазначена постанова суду першої інстанції позивачем оскаржена до апеляційного суду з підстав порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим він просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції під час вирішення спору у цій справі не звернув уваги на порушення відповідачем норм Закону України «Про звернення громадян», оскільки на його письмове звернення до Голови міського виконавчого комітету щодо сприяння в реалізації «Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення у м.Дніпропетровську на період 2005-2009 роки», затвердженої рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 29 грудня 2006 року №12/9 і зокрема п.6 цього рішення, він отримав відповіді за підписом головного архітектора управління та з управління житлового господарства, які безпосередньо по своєму змісту не вирішують поставлені ним питання про проведення технічного обстеження для встановлення гусеничного підйомника, а лише роз'яснюють питання які не стосуються його звернення до Голови міськради, зокрема: щодо розроблення проектної документації спеціалізованими організаціями, та права звернутися з приводу пандуса до УПСЗН.
Крім того, постанова суду першої інстанції у цій справі також оскаржена до апеляційного суду прокурором Ленінського району міста Дніпропетровська, який діючи в інтересах позивача по справі, та посилаючись на положення ч.5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», наказу Генерального прокурора України № 6нг від 29.11.2006 року і ст.2 КАСУ, просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача по справі задовольнити. Апеляційна скарга прокурора мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин направлення ГоловАПУ відповіді в адресу ОСОБА_1 з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян»місячного строку, що на думку прокурора свідчить про не відповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про відсутність завдання позивачу моральної шкоди неналежним розглядом його звернення.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та прокуратури, та про наявність правових підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що надіслана ОСОБА_1 05 лютого 2008 року в адресу Голови Дніпропетровської міської ради Куліченко І.I. заява про сприяння в обладнанні його зручностями для доступу в будинок, як інваліда першої групи з обмеженими фізичними можливостями у пересуванні (а.с.4-5), була передана згідно розпорядження міського голови від 20.03.2007 року «про розподіл повноважень»на розгляд заступника міського голови Афанасьєву O.A., яким 06.02.2008 року в свою чергу було надано розпорядження УЖГ Дніпропетровської міської ради та ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради по розгляду заяви ОСОБА_1 з інформуванням заявника (а.с.29). За результатом розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1, останньому були надіслані відповіді заступника начальника УЖГ Дніпропетровської міської ради (а.с.27) та в.о. начальника ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради (а.с.28), в яких повідомлено про відсутність можливості переобладнання сходових кліток в будинку з підстав відсутності відповідного фінансування, пропозицією звернення до УПСЗН; та відсутності повноважень ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради по розробці проектної документації і проведення обстеження житлового будинку для встановлення технічної можливості для розміщення та функціонування спеціального засобу для підняття та спуску, а також повідомлено конкретні особи, до повноважень яких віднесено вирішення питань за Програмою забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до житлового та громадського призначення у м. Дніпропетровську на період 2007 - 2009 p.p.
З матеріалів справи судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивач не оскаржує дії та письмові відповіді заступника начальника УЖГ Дніпропетровської міської ради і в.о. начальника ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради, які позивач до дня звернення до суду з позовом у цій справі вже отримав.
Відмовляючи у задоволені вимог позивача, суд першої інстанції враховуючи положення ст.14 Закону України «Про звернення громадян», встановлені обставини і наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про те, що відповідач у цій справі діяв в межах повноважень, на підставі та у порядку, передбаченими Конституцією і законами України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, обґрунтовуючи відмову у задоволенні вимог позивача про зобов'язання Дніпропетровської міської ради в особі Голови міськради надати відповідь на заяву від 04.02.2008 року (а.с.4-5), суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач не відноситься до категорії громадян, відповідь яким повинен давати особисто міський голова Куліченко І.I., а відповіді на своє звернення позивач отримав.
Наведені висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з положеннями ст.5 Закону України «Про звернення громадян» якою передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Приписом ст.15 згаданого Закону передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) громадян в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Таким чином, безспірно є встановленим, що письмові відповіді за зверненням позивача, адресованим голові міськради Куліченко І.I., за дорученням заступника міського голови Афанасьєва O.A. були надіслані заступником начальника УЖГ Дніпропетровської міської ради та в.о. начальника ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради, що не суперечить діючому законодавству України.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про порушення ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради встановленого Законом України «Про звернення громадян»місячного строку для надання відповіді позивачу на його письмове звернення, судова колегія зазначає про наступне
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції повно з'ясовані обставини у справі, з урахуванням яких вірно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, і відповідно правильно, в межах заявлених позовних вимог вирішено по суті ініційований ОСОБА_1 у цій справі спір.
Не застосування судом першої інстанції у цій справі приписів частини другої статті 11 КАСУ щодо повноважень суду вийти за межі позовних вимог є обґрунтованим, оскільки необхідною умовою для цього є необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
У даному випадку, позивач звертаючись за судовим захистом, на власний розсуд розпорядився своїм правом визначитися з особою суб'єкта владних повноважень, яка повинна відповідати за його позовом, та не залучав до участі у справі відповідачами: заступника міського голови Афанасьєва О.А. на якого розпорядженням міського голови від 20.02.2007 року № 220р було покладено повноваження по вирішенню спірного питання (а.с.48-49); Управління житлового господарства міськради та Головне Архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міськради, якими було розглянуто звернення ОСОБА_1 і надані письмові відповіді (а.с.27,28). Відповідно дії Головного Архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міськради -не були предметом позову у цій справі і не повинні були детально досліджуватися судом у вказаний прокурором спосіб.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в своєму позові чітко зазначив вимоги на захист порушеного права і спосіб захисту цих прав, що відповідно позбавляло суд першої інстанції вийти за межі позовних вимог у цій справі.
В доповнення до наведених судом першої інстанції в оскаржуваній постанові висновків, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на наступне
Дійсно, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» передбачено право практичної реалізації громадянами України вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Проте, за матеріалами справи, зокрема змістом позовної заяви, звернення до міського голови та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є обізнаним щодо положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та «Програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів житлового та громадського призначення у м.Дніпропетровську на період 2005-2009 роки», затвердженої рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 29 грудня 2006 року №12/9 (а.с.43-63) якою у пункті шостому чітко визначено, що: відповідальним органом по виконанню завдання щодо обладнання об'єктів житлового призначення допоміжними пристроями для забезпечення вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями (постійно) -є Управління житлового господарства міської ради (а.с.57), яке також зобов'язано пунктом четвертим (а.с.56) складати перелік будинків, які мають бути обладнанні додатковими пристроями для забезпечення безперешкодного доступу маломобільних верст населення.
Відповідно до наведеного та з урахуванням звернення позивача до Голови міськради не зі скаргою на дії чи бездіяльність Управління житлового господарства міської ради, а з вимогами, виконання яких не відноситься безпосередньо до повноважень міського Голови, тобто: забезпечення проведення обстеження будинку для встановлення технічної можливості встановлення спеціального засобу для підняття та спуску інваліда; внесення його будинку до відповідного списку; розробки проекту на обладнання будинку спеціальним засобом; з обов'язковим повідомленням його про дату 2008 року щодо забезпечення його пристроєм -колегія суддів вважає звернення позивача до міського Голови від 04.02.2008 року таким, що направлено до неналежно суб'єкту владних повноважень, що узгоджується з ч.2 ст.19 Конституції України згідно якої: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалюючи рішення по цій справі суд першої інстанції вірно застосував положення Закону України «Про звернення громадян»та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем по справі не було порушено права позивача, свободи та інтереси, у зв'язку з чим відновлення прав позивача через судовий захист не передбачається можливим, внаслідок чого не підлягають задоволенню також його вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідача.
Оскільки судове рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим, тобто: спір у цій справі вирішено судом у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують, постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін, а апеляційні скарги без задоволення
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокуратури Ленінського району міста Дніпропетровська -залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов