Справа: № 2а-6937/11 Головуючий у 1-й інстанції: Голуб А.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
21 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом прокурора м. Біла Церква Київської області до Білоцерківської міської ради Київської області, за участю третьої особи - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, про визнання протиправними та скасування рішення № 201-10-VІ від 01.07.2011р., -
Прокурор м. Біла Церква Київської області (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради Київської області (далі - Відповідача) у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 201-10-VІ від 01.07.2011р.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно до договору купівлі-продажу від 25.03.2011р. ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила металевий кіоск площею 5,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
13.04.2011 року ФОП ОСОБА_3 звернулася із заявою до міського голови про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки під розміщення кіоску по продажу продовольчих товарів.
Білоцерківською міською радою 01.07.2011р. було прийняте рішення №201-10-VI «Про надання дозволів на розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок» п. 2.1 якого було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю під розміщення кіоску.
Прокуратурою м. Біла Церква було проведено перевірку та внесено протест на рішення Білоцерківської міської ради від 01.07.2011р. № 201-10-VI «Про надання дозволів на розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок» в частині п. 2.1.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні правові підстави для відмови відповідачем у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 під розміщення кіоску в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0012 га за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на підставі п. «д» ст.. 141 ЗК України.
Згідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі на (місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідно до ч.3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з ст. 269 п.п. 269.1., 269.1.1., 269.1.2. Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно зі ст. 270 п.п. 270.1., 270.1.1., 270.1.2. Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_3 не являється ні власником, ні землекористувачем, ні орендарем земельної ділянки на якій розміщений кіоск в АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0012 га., то у ФОП ОСОБА_3 відсутній обов'язок сплати земельного податку, тобто не являється суб'єктом оподаткування, як платник земельного податку за вищевказану земельну ділянку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Ухвалу виготовлено в повному обсязі 25.03.2013р.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.