Апеляційний суд Житомирської області
Справа №276/1940/12-к Головуючий у 1-й інст. Мельник М.Л.
Категорія 47 КК Доповідач Прокопчук С. М.
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
суддів: Зав'язуна С.М., Ткаченко В.Л.
з участю:
прокурора Сидоренко О.П.
потерпілого ОСОБА_1
захисника потерпілого ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_3, апеляцією з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_5. та апеляцією прокурора Володарсько-Волинського району та на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року.
зазначеною постановою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого різноробочим в СТОВ «Топорищанське», раніше не судимого,-
відмовлено у задоволені постанови органу досудового слідства про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу СТОВ «Топорищанське», а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 128 КК України направлено прокурору Володарсько-Волинського району для організації досудового слідства.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишено попередню - підписку про невиїзд.
Згідно постанови суду, досудовим слідством ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 18 серпня 2012 року близько 9-ї години 30 хвилин, в с. Поромівка, Володарсько-Волинського району, Житомирської області, на прилеглій території до будинку АДРЕСА_1 який належить в рівних частинах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, поблизу криниці, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, яка згодом переросла в бійку. Так, в ході бійки ОСОБА_3 неодноразово штовхав ОСОБА_1 руками від себе надаючи його тілу прискорення, відтягував від паркану, коли ОСОБА_1 утримувався за нього, від чого останній втрачав рівновагу та падав на поверхню землі та виступаючі предмети. В результаті падіння ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме закриту тупу травму грудної клітки у вигляді перелому 11-го ребра зліва по лопатковій лінії та лівобічного гемопневмоторекусу (наявність повітря та крові в плевральній порожнині), які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я і його дії досудове слідство кваліфікувало за ст. 128 КК України.
Обґрунтовуючи зазначену постанову, суд першої інстанції, з посиланням на матеріали справи, зазначив, що обвинувачений на досудовому слідстві не розкаявся та те, що заподіяний збиток потерпілому пов'язаний з його лікуванням після вчиненого злочину останній не відшкодував.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити рішення, яким закрити провадження у кримінальній справі в зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу СТОВ «Топорищанське». Вважає, що зазначена постанова суду є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Зазначає, що відповідно до матеріалів справи він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше не судимий, працює в СТОВ «Топорищанське», за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, невимушено повністю визнав свою вину у вчиненому, тобто щиро покаявся у вчиненому, колектив СТОВ «Топорищанське» звернувся з клопотанням про передачу обвинуваченого на поруки, і він сам не заперечує проти закриття кримінальної справи щодо нього. Також зазначає, що вимоги ст. 47 ч. 1 КК України не передбачають і не вимагають такої обов'язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності, як відшкодування заподіяної шкоди обвинуваченим під час слідства, тим більше, що потерпілий звернувся до суду з цивільним позовом про стягнення з нього заподіяних злочином збитків. Крім того, наголошує, що у суду першої інстанції були всі правові підстави звільнити його від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу та провадження в справі закрити на підставі ст. 7-1 ч. 1 п. 4 КПК України, однак суд в порушення вимог кримінально - процесуального закону цього не зробив.
Прокурор в своїй апеляції просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у кримінальній справі в зв'язку з передачею обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу СТОВ «Топорищанське». Мотивує це тим, що зазначена постанова суду є необґрунтованою, незаконною та винесеною з істотними порушеннями норм КПК України (в ред. 1960 року, далі КПК). Посилаючись на матеріали справи, зазначає, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше, невеликої тяжкості, щиро розкаявся, працює в СТОВ «Топорищанське», від колективу підприємства надійшло клопотання про взяття вказаної особи на поруки, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки трудовому колективу. Наголошує, що суд відмовляючи у задоволенні постанови органу досудового слідства про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України з передачею на поруки, не вказав правову підставу прийняття такого рішення - не зазначив ст. 11 ч. 1КПК України (відмова в передачі на поруки), що є порушенням кримінально - процесуального закону.
В апеляції з доповненнями захисник обвинуваченого ОСОБА_5, як і його підзахисний, також просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у кримінальній справі в зв'язку з передачею обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу СТОВ «Топорищанське». Обґрунтовує це тим, наводячи аналогічні апеляційні доводи, що постанова суду є незаконною та постановленою з істотними порушеннями норм КПК України. Зазначає, що у суду під час судового розгляду були всі правові підстави звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, а провадження в справі закрити на підставі ст. 7-1 ч. 1 п. 4 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку своїх апеляцій, думку прокурора щодо задоволення, як своїх апеляційних вимог, так і вимог апеляцій обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. 44 ч. 2 КК України вирішення питання про закриття справи у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності покладено виключно на суди, які повинні діяти в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 47 ч. 1 та ч. 2 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Згідно ж до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.05 р., звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання. Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у частинах 1, 2 ст. 10 КПК України. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. За наявності зазначених обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов'язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.
Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в закритті кримінальної справи у зв'язку з передачею особи на поруки на підставі ст. 47 КК України з посиланням на те, що обвинувачений ОСОБА_3 добровільно не відшкодував потерпілому збитки завданні злочином в повному обсязі та в матеріалах справи відсутні дані про таке відшкодування, хоча потерпілий і звернувся до Володарсько-Волинського районного суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди злочином у порядку цивільного судочинства.
Окрім того, суд також дійшов до вірного висновку про недостатність часу для вивчення особи ОСОБА_3 та взяття його на поруки трудовим колективом СТОВ «Топорищенське».
Оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, а саме наказу №17 від 25.09.12 р., обвинувачений ОСОБА_3 був прийнятий на посаду підсобного робітника СТОВ «Топорищенське». (а. с. 111), тобто після вчинення ним злочину, а вже 25.10.12 р. трудовий колектив СТОВ «Топорищенське» прийняв рішення про взяття його на поруки колективу, що ставить під сумнів можливість його виправлення в колективі, де він працював лише один місяць.(а. с. 106-108).
Колегія суддів також вважає, що клопотання трудового колективу СТОВ «Топорищенське» за змістом не відповідає вимогам ст. 47 КК України, оскільки з клопотання не видно, які заходи виховного характеру визначені колективом на недопущення надалі суспільно небезпечної поведінки ОСОБА_3 і чи зобов'язується він виправдати довіру колективу законослухняною поведінкою та сумлінною працею на підприємстві.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що обвинувачений працює в СТОВ «Топорищенське» на даний час та працював там на час розгляду справи судом першої інстанції.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції щодо критичної оцінки щирого каяття обвинуваченого, з огляду на те, як на відсутність з його боку бажання щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди потерпілому, так і того, що в матеріалах справи відсутні обґрунтовані докази дійсного та відвертого визнання ОСОБА_3 своєї провини та щирого жалю з приводу цього, з урахуванням того, що останній навіть не вибачився перед потерпілим.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року, якою в закритті кримінальної справи відносно ОСОБА_3 у зв'язку з передачею на поруки на підставі ст. 47 КК - відмовлено та кримінальну справу повернуто прокурору Володарсько-Волинського району Житомирської області, відповідає вимогам закону та не вбачає підстав для її скасування і залишає її без зміни, а апеляції прокурора, обвинуваченого та його захисника без задоволення.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -
апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 та прокурора Володарсько-Волинського району - залишити без задоволення.
Постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року, якою відмовлено у задоволені постанови органу досудового слідства про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу СТОВ «Топорищанське», а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 128 КК України направлено прокурору Володарсько-Волинського району для організації досудового слідства - без змін.
Судді: