Апеляційний суд Житомирської області
Справа №273/90/13-к Головуючий у 1-й інст. Юрчук Ю. С.
Категорія Доповідач Прокопчук С. М.
20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
суддів: Зав'язуна С.М., Шеніна П.О.
за участю:
прокурора Новосад Л.П.
скаржника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2013 року, -
зазначеною постановою залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову старшого оперуповноваженого ДСБЕЗ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3 від 06.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Згідно постанови суду та перевірених матеріалів справи, 06.08.2012 року старшим уповноваженим ДСБЕЗ ОСОБА_3 за скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про протиправні дії ОСОБА_4, а саме - шахрайства, яке виразилося в обманних діях ОСОБА_4 щодо них, в обіцянці повернути кошти за договорами позики з посиланням на фінансову спроможність, в зв'язку з чим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 довіряючи ОСОБА_4, передавали йому кошти, як позику, а фактично ОСОБА_4 не був платоспроможний і тому не повернув борги у зазначені в договорах строки, винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, оскільки виниклі відносини мають цивільно-правовий характер.
17.10.2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подали до суду спільну скаргу на зазначену постанову в якій просили скасувати вказану постанову від 06.08.2012 року та повернути матеріали для проведення додаткової перевірки, посилаючись на те, що постанова є незаконною, оскільки у постанові ОСОБА_3 не взяті до уваги факти, які були викладені у скарзі прокурору Баранівського району про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_4 за ст. 190 КК України; в постанові не надано належної оцінки зібраним доказам та поясненням ОСОБА_4 де зазначено, що ОСОБА_4 позичаючи у них кошти, приховав від них, що він має борги перед банками.
Позичаючи гроші у ОСОБА_2 09.07.2009 року 30 000 грн., запевнив, що поверне борг з процентами, оскільки має отримати кошти за лікарські рослини, у нього є транспортні засоби, інше майно, говорив, що у нього є інші боржники, які повернуть йому борги найближчим часом та під час вирішення погашення боргу, ОСОБА_4 пояснював, що йому винен борг ОСОБА_1.
ОСОБА_1, зазначив, що позичив ОСОБА_4 89 234 грн. і також вірив ОСОБА_4, який запевнював його, посилаючись на ті ж самі обставини про фінансові можливості повернення боргу. Фактично, як стверджував ОСОБА_1, ОСОБА_4 обманним шляхом заволодів їхніми коштами, які використав для придбані житла в м. Києві і не збирався повертати.
Старший оперуповноважений ОСОБА_3, виносячи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не врахував вказаних обставин.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зазначеної скарги, вмотивував своє рішення тим, що старшим оперуповноваженим ОСОБА_3 під час перевірки поданої прокурору скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 190 КК України були зібрані і досліджені матеріали в достатній кількості, які свідчать про те, що між останніми виникли цивільно-правові угоди, що визначило відсутність підстав для порушення кримінальної справи, тобто, виконані вимоги ст. 99 КПК України.
В апеляції скаржник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та постановити своє рішення, яким задовольнити його апеляцію та направити матеріали для проведення додаткової перевірки. Мотивує це тим, що постанова винесена з порушеннями вимог кримінально - процесуального закону та без урахування всіх обставин справи, а висновок суду є необґрунтований. Крім того, на думку апелянта, наявні всі приводи і підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, з боку якого відбулися обманні дії з метою заволодіння коштів, як його, так і коштів ОСОБА_2, та їх неповернення. Також, вважає, що перевірка за його скаргою, старшим оперуповноваженим ОСОБА_3 проведена поверхнево, що потягнуло за собою і хибний висновок останнього про виникнення цивільно-правових відносин між ОСОБА_4 з одного боку та ним і ОСОБА_2 з другого.
Заслухавши суддю доповідача, доводи скаржника в підтримку своєї апеляції, думку прокурора про відмову в задоволенні апеляції останнього, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 94 КПК України (в ред. 1960 р., далі КПК) приводами та підставами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості і окремих громадян, повідомлення представників влади, громадськості про затримання підозрюваної особи на місці злочину, явка з повинною, повідомлення в пресі, безпосереднє виявлення ознак злочинних дій органом дізнання, слідчим, прокурором, судом.
За наявності приводів і підстав, зазначених в ст. 94 КПК України, як вказано в нормах ст. 98 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення справи.
Відповідно до ст. 236-2 КПК України розглядаючи скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконанні вимоги ст. 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень зокрема скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки, залишає скаргу без задоволення.
Однак, зазначені вище вимоги судом першої інстанції при розгляді скарги в повному обсязі не дотримані, і як вірно зазначає скаржник в своїй апеляції, з висновком суду погодитись не можна.
Так, суд першої інстанції не звернув увагу на наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, а припустився вирішення питань про наявність в діях ОСОБА_6 складу злочину, наявності вини, оцінки достатності та допустимості доказів, що на даній стадії вони не входять до компетенції суду, а можуть бути піддані перевірці при розгляді кримінальної справи по суті.
Як убачається з постанови суду та матеріалів справи, суд першої інстанції розглядаючи скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і встановивши, що за заявою останніх про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за шахрайство, старшим оперуповноваженим ОСОБА_3 не належним чином були виконані вимоги ст. 99 КПК України, необґрунтовано прийшов до висновку, що вона повинна бути залишена без задоволення.
Суд не звернув увагу на те, що у розпорядженні оперуповноваженого ДСБЕЗ Баранівського РВ УМВС України ОСОБА_3 було достатньо приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 з приводу заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
При цьому, судом залишена поза увагою і та обставина, що цивільно правові відносини настали, як наслідок неправомірних дій ОСОБА_4, а розпорядження та реалізація арештованого і заставленого майна ОСОБА_4, підтверджує його небажання віддавати незаконно отримане майно ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Колегія суддів вважає, що апеляційні доводи апелянта про незаконність, як постанови судді, так і постанови старшого оперуповноваженого ДСБЕЗ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області про відмову в порушенні кримінальної справи, заслуговують на увагу та підтверджуються наявними в справі доказами.
За таких обставин, постанова суду не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути скаргу ОСОБА_1 з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Вирішення вимоги апелянта про постановлення апеляційним судом свого рішення, яким необхідно задовольнити апеляцію в частині скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і направлення матеріалів для проведення додаткової перевірки, не входить до повноважень апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
апеляцією ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2013 року якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову старшого оперуповноваженого ДСБЕЗ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3 від 06.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді :