№К-12740/06
12 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді:Костенка М. І.
суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Арсенал-Київ” до 1) Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, 2) Державної податкової адміністрації у м. Києві, 3) Державної податкової адміністрації Українипро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційними скаргами 1) державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, 2) Державної податкової адміністрації України на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2005р. у справі №33/578, -
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2005р. у справі №33/578, в частині позовних вимог про визнання недійснимподаткового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №00000282330/0 від 01.04.2004р. провадження у справі припинено. В іншій частині у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2005р. у справі №33/578 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Футбольний клуб „Арсенал-Київ” задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2005р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В цій частині прийнято рішення про задоволення позовних вимог повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №00000282330/3 від 27.09.2004р. в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2 831,83 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 415,93 грн. Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 29.04.2004р. №9067/10/23-305 в частині донарахування податку на додану вартість. Визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 05.07.2004р. №3192/10/25-014 в частині донарахування податку на додану вартість. Визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 17.09.2004р. №8173/6/25-1215 в частині донарахування податку на додану вартість. Присуджено до стягнення на користь позивача судові витрати. В іншій частині Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2005р. залишено без змін.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач-1 та відповідач-3 звернулися з касаційними скаргами, в яких просять Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2005р. у справі №33/578 скасувати, залишити в силіРішення господарського суду міста Києва від 22.06.2005р.
Обґрунтовуючи вимоги касаційних скарг відповідачі зазначають, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушено норми п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, встановила наступне.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва №00000282330/0 від 01.04.2004р. позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 944,17 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 972,09 грн.
Під час процедури адміністративного оскарження були прийняті наступні рішення.
Рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про результати розгляду скарги №9067/10/23-305 від 29.04.2004р. податкове повідомлення-рішення №00000282330/0 від 01.04.2004р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги №3792/10/25-014 від 05.07.2004р. скасовано податкове повідомлення-рішення №00000282330/1 від 29.04.2004р. в частині зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 941,14 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 470,57 грн.
Державна податкова адміністрація України прийняла рішення про результати розгляду скарги №8173/6/25-1215 від 17.09.2004р., яким залишила скаргу позивача без задоволення.
За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №00000282330/3 від 27.09.2004р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 003,03 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 501,52 грн.
Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки Акта перевірки №412-23-3-31749709 від 30.03.2004р.
В якому зазначено, що в порушення пп.7.4.1., пп.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до валових витрат, а саме в березні 2003р. податок на додану вартість в сумі 2 831,83 грн., сплачений у зв'язку з оплатою телефонних дзвінків, які не пов'язані з веденням господарської діяльності (податкові накладні №G 3060699227 від 28.02.2003р., №G 306331988 від 31.03.2003р.). На підставі цього, перевіряючими зроблено висновок про заниження податку на додану вартість у березні 2003р. на суму 2 831,83 грн.
Апеляційним господарським судом встановлено, що витрати на оплату послуг мобільного зв'язку пов'язані з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Правила ведення податкового обліку) не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розшифровки телефонних розмов не є тими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому, судова колегія відзначає, що коли у пунктах 5.3 - 5.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку.
Крім того, нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Посилання скаржників в касаційних скаргах на те, що попередження працівників позивача про використання засобів мобільного телефонного зв'язку виключно у службових цілях, протирічить п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегією суддів не приймається, оскільки, таке твердження не ґрунтується на нормі чинного законодавства. Зазначені норми не містять прямої вказівки, що позивачу необхідно додатковими документами довести зв'язок здійснених ним витрат на оплату послуг мобільного зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Колегія суддів, відзначає, оскільки документи, які свідчать про приналежність відповідних мобільних телефонів працівникам позивача та документи, які стосуються розрахунків позивача зі спільним підприємством "Українській Мобільний Зв'язок" на підставі договору про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку були відомі та надані перевіряючим, а також були предметом дослідження судом першої інстанції, відповідачі, та як наслідок і суд першої інстанції, дійшли помилкового висновку, який не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, що позивачу необхідно додатковими документами довести зв'язок здійснених ним витрат на оплату послуг мобільного зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість віднесення до складу валових витрат підприємства -витрат на оплату послуг мобільного зв'язку.
Оскільки, посилання відповідача-1 та відповідача-3 на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права спростовуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду, касаційні скарги державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та державної податкової адміністрації України задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-1, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2005р. у справі №33/578 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
О.В. Карась
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Л.І. Бившева
підпис О.В. Карась
підпис Є.А. Усенко
підпис Т.М. Шипуліна
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка