№К-22121/06, К-22233/06
11 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді:Костенка М.І.
суддів: Маринчак Н.Є., Карася О.В., Рибченка А.О.,Федорова М.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Галтехенерго” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на Постанову господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187, -
У травні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Галтехенерго” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.03.2005р. №5364/10/23-2 та №5365/10/23-2.
Постановою господарського суду Львівської області від 12.01.2006р., залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187, позов було задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 24.03.2005р. №5364/10/23-2 скасовано в частині виявленого завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004р. в сумі 29 284,00 грн. та за грудень 2004р. у сумі 35 000,00 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулася із касаційними скаргами на Постанову господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187, в яких просить Постанову господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187 в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено у ході розгляду справи, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад-грудень 2004р., за результатами якої було складено акт від 25.03.2005р. №23-4/218. На підставі акту прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2005р. №5364/10/23-2, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 29 284 грн. за листопад 2004р. та 35 068 грн. за грудень 2004р., а також №5365/10/23-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 962 грн., із яких 3 817 грн. - сума основного платежу, 1 145 грн. - штрафні санкції.
В Акті перевірки податковий орган вказує, що у листопаді 2004р. позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість і зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29 072 грн. за попередні звітні періоди. Зазначене коригування пов'язано із поверненням позивачу попередньої оплати ТОВ „Укрзахіденерго” за непоставлену продукцію, включену до складу податкових зобов'язань у липні 2004р. Податковий орган вказує, що в даному випадку має місце порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки, позивач неправомірно зменшив суму податкового зобов'язання у листопаді 2004р., тоді як таке зменшення слід було здійснити у жовтні 2004р.
У акті також зазначено, що між позивачем та ЗАТ „Дрогобицький м'ясокомбінат” було укладено договір комісії від 16.12.2004р., на виконання якого позивач у грудні 2004р. отримав на комісію м'ясні вироби на суму 23 310,41 грн., в т.ч. ПДВ 3 885,07 грн. Реалізація м'ясопродуктів відбулася у грудні 2004р. на суму 23 310,41 грн., в т.ч. ПДВ 3 885,07 грн. Однак, позивач в порушення ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” не включив до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість, внаслідок чого ним було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2004р. на суму 3 885,07 грн.
Крім того, податковий орган вказує, що між позивачем та ЗАТ „Дрогобицький м'ясокомбінат” укладено угоду від 29.05.2003р., на виконання якої позивач оплатив останньому вартість м'ясопродуктів у сумі 63 400 грн., в т.ч. ПДВ - 10 566,67 грн. Податок на додану вартість з попередньої оплати без фактичного отримання товару у листопаді-грудні 2004р. позивач включив до складу податкового кредиту за звітні місяці, крім того, податок на додану вартість з попередньої оплати у грудні 2004р. включено позивачем до експортного відшкодування за грудень 2004р., таким чином, позивачем в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит на 10 576 грн. у листопаді 2004р. та на 35 068 грн. у грудні 2004р.
На підставі наведеного, податковим органом за результатами перевірки зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування у листопаді 2004р. на суму 29 284 грн., у грудні 2004р. на суму 35 068 грн. та донараховано податок на додану вартість у розмірі 3 817 грн.
Як вірно зазначають суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до п. 4.5 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
Порушивши зазначену норму, позивач відкоригував податкові зобов'язання в листопаді 2004р., однак, як свідчать матеріали справи, позивач здійснив переплату податку за цей період, а тому зменшення суми податкових зобов'язань на суму надмірно сплаченого податку в розмірі 18 716,67 грн. не вплинуло на загальну суму податку, що підлягав сплаті до бюджету.
Стосовно порушення позивачем ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, коли ним не було включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість, внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2004р. на суму 3 885,07 грн., суди вірно вказують, що оскільки у матеріалах справи немає доказів про перерахування позивачем коштів на користь комітента у цьому ж податковому періоді, висновок податкового органу є правомірним згідно з п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Суди також вірно вказують, що висновки податкового органу про те, що сума попередньої оплати за отримання товару від ЗАТ „Дрогобицький м'ясокомбінат” в листопаді 2004р. на суму 10 567,00 грн. та в грудні 2004р. на суму 35 000,00 грн. не має статусу господарської операції, а тому вказані суми безпідставно включені позивачем до податкового кредиту, є неправомірними, оскільки відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суди обґрунтовано дійшли до висновку, що дата зарахування коштів від позивача на рахунок ЗАТ „Дрогобицький м'ясокомбінат” є для останнього першою подією, за якою виникає податкове зобов'язання, а дата списання коштів з банківського рахунку позивача є для нього першою подією, за якою виникає податковий кредит, тому оплата за отримання товару має статус господарської операції. Суди також вірно зазначають, що позивачем суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту правомірно, в момент перерахування коштів та отримання податкових накладних.
Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Постанови господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та Ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187 відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Львівської області від 12.01.2006р. та Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №5/1126-19/187 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Н.Є. Маринчак
О.В. Карась
А.О. Рибченко
М.О. Федоров
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Н.Є. Маринчак
підпис О.В. Карась
підпис А.О. Рибченко
підпис М.О. Федоров
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка