№К-21945/06
21січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді:Костенка М.І.
суддів: Маринчак Н.Є., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Млибор” до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №11/257-11/305-6/202а/18а-6/203/19, -
Закрите акціонерне товариство „Млибор” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.03.2004р. №0000312340/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері готівкового обігу в сумі 141 370,78 грн.
Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією було подано зустрічний позов до ЗАТ „Млибор” про стягнення штрафних санкцій у сумі 141 370,78 грн., які застосовані до ЗАТ „Млибор” податковим повідомленням-рішенням від 09.03.2004р. №0000312340/0.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р., залишеним без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №11/257-11/305-6/202а/18а-6/203/19, первісний позов було задоволено, в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Свої рішення суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовують тим, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995р. фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, а перевіркою, яку було проведено податковим органом, встановлено наявність у первісного позивача саме податкового боргу, тому правових підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої вказаним Указом, у податкового органу не було.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Чернігівська МДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №11/257-11/305-6/202а/18а-6/203/19 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ „Млибор” відмовити.
В обґрунтування касаційних вимог податковий орган посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті із порушення норм матеріального права. Так, вказує на те, що судами невірно застосовано п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та не застосовано норми Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Чернігівською МДПІ було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ „Млибор” за період з 01.07.2003р. по 31.12.2003р., про що складено Акт перевірки від 04.03.2004р. №22/23-105/14226133. В Акті перевірки податковий орган зазначає про порушення первісним позивачем п.2 12 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001р., оскільки, встановлено витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявності податкового боргу у сумі 141 370,78 грн.
На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким ЗАТ „Млибор” визначено до сплати штраф у сумі 141 370,78 грн. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 09.03.2004р. №0000312340/0 було залишено без змін.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ЗАТ „Млибор” з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), за наявності податкового боргу на загальну суму 2 005,84 грн. у серпні-вересні 2003р. та на загальну суму 139 364,94 грн. у листопаді-грудні 2003р., здійснювало виплати, пов'язані з оплатою праці. Штрафні санкції були застосовані до позивача на підставі ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
Відповідно до п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.
У своїх рішеннях суди обґрунтовано вказують, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості.
Термін „податкова заборгованість” спеціальним законом з питань оподаткування, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не визначено. У вказаному законі вживається термін „податковий борг (недоїмка)” - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вірно зазначають суди, перевіркою, яку було проведено податковим органом, встановлено наявність у ЗАТ „Млибор” саме податкового боргу, а тому правових підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, у податкового органу не було. Також суди зазначають, що Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення в сфері обігу готівки, а Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” прийняття податкового повідомлення-рішення не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р. та Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №11/257-11/305-6/202а/18а-6/203/19 відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231, 232, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
1. Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006р. та Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №11/257-11/305-6/202а/18а-6/203/19 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Н.Є. Маринчак
А.І. Брайко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров
Головуючий суддя: /підпис/ М.І. Костенко
судді: /підпис/ А.І. Брайко
/підпис/ А.О. Рибченко
/підпис/ М.О.Федоров
/підпис/ Н.Є. Маринчак
З оригіналом вірно відповідальний секретар