№К-31628/06
16 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М.І.,
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання:Прудкій О.В.
за участю представників
позивача:не з'явились
відповідача:Фурса Р.О. дов. №4 від 16.05.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Біляївська Сільгоспхімія» до державної податкової інспекції у Біляївському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Біляївському районі на Постанову господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. та Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №14-23/186-04-6816А,-
Постановою господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №14-23/186-04-6816А позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000712301/0 від 06.05.2004р. у сумі 8 400,00 грн. основного платежу та 5 282,01 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №14-23/186-04-6816А скасувати, змінити Постанову господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. шляхом відмови позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Заявою від 05.07.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000722301/0 від 06.05.2004р., №0000752301/0 від 06.05.2004р., №0000712301/0 від 06.05.2004р., №0000121700/0 від 16.03.2004р. (а.с. 154).
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що підставою для донарахування стали висновки Акта перевірки №104/23-1008 від 16.03.2004р., яким встановлено ряд порушень, зокрема:
заниження чистої суми зобов'язань з ПДВ на 10 076 грн. і зменшення від'ємногочим порушено пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» значення з ПДВ на 2 669 грн.;
використання готівкових коштів не за цільовим призначенням у сумі 6045,68 грн., чим порушено п. 2.13 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (затверджено Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72);
недонарахування податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів у сумі 9 765 грн., чим порушено ст.1, 6 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів».
Під час вирішення спору судами було досліджено правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій за відображене в Акті перевірки порушенняпп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо невключення до складу податкового зобов'язання з ПДВ суми податку за операціями з надання послуг за договорами оренди.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суди виходили з того, що перевіркою було встановлено, відповідно до угод оренди №58 та №59 від 28.10.1997р. позивачем передано в оренду ДП ДГ "Покровське" два автомобілі, що підтверджується Актами прийому-передачі цих автомобілів від 28.10.1997р.
Пунктом 7 вказаних угод за оренду автомобіля КАМАЗ 63-60 ОДП нараховується орендатору щомісячно 1 200 грн.; за оренду автомобіля КАМАЗ 61-49 ОДН нараховується орендатору щомісячно 1 200 грн.
Посилаючись на Акт прийому-передачі автомобільного транспорту, з урахуванням обумовленої в угодах орендної плати виникає одна з подій в нарахуванні та включенні до зобов'язань сум за надання послуг по оренді автомобілів 2 400 грн. в т. ч. ПДВ 400 грн. перевіряючими було зроблено висновок про порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
На підставі цього позивачу було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на 8400 грн. (400 грн. х 21 місяць = 8 400 грн.).
Посилаючись на Рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2006р. у справі №9-17/125-04-3713 за позовом ВАТ «Біляївська сільгоспхімія» до ДП ДГ «Покровське» про витребування майна з чужого володіння і про стягнення заборгованості в сумі 182 400 грн. за зустрічним позовом ДП ДГ «Покровське» до ВАТ «Біляївська сільгоспхімія» про визнання недійсними договорів на передачу в оренду автомобілів №58 і №59 від 28.10.1997 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність донарахування податкових зобов'язань за вказаним епізодом. Оскільки, згідно названого рішення суду визнані недійсними договори на передачу в оренду автомобілів №58 і №59 від 28.10.1997 року.
Колегія суддів, вважає висновки судів щодо неправомірного нарахування позивачу податкових зобов'язань за вказаним епізодом, такими, що не ґрунтуються на нормі чинного законодавства. Зокрема, відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пославшись на Рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2006р. у справі №9-17/125-04-3713 суди не врахували, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки №104/23-1008 від 16.03.2004р. за період 2002р. та 9 місяців 2003р., отже станом на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення судового рішення від 05.04.2006р. не було, і перевіряючи виходили з того, що надані до перевірки угоди оренди чинні. Отже у відповідності до норм пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з надання в оренду автомобілів мають оподатковуватись.
При цьому, колегія суддів відзначає, що посилання судів на Рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2006р. у справі №9-17/125-04-3713 як таке, що набуло законної сили (оскільки, ніким не було оскаржено), не підтверджується матеріалами справи. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази набрання чинності Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2006р. у справі №9-17/125-04-3713 законної сили.
Крім того, колегія суддів відзначає, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем оспорюється тільки податкове повідомлення-рішення №0000712301/0 від 06.05.2004р., а інші податкові повідомлення-рішення№0000722301/0 від 06.05.2004р., №0000752301/0 від 06.05.2004р., №0000121700/0 від 16.03.2004р. позивачем не оспорюються, спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою про уточнення позовних вимог від 05.07.2005р. (а.с. 154).
Таким чином, судами розглянуто не всі позовні вимоги заявлені позивачем.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм матеріального права, які не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, дані судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи слід врахувати наведене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Одеської області від 05.07.2006р. та Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №14-23/186-04-6816А скасувати, справу №14-23/186-04-6816А направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Л.І. Бившева
підпис Н.Є. Маринчак
підпис М.О. Федоров
підпис Т.М. Шипуліна
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров
Т.М. Шипуліна