01010 м. Київ, вул. Московська, 8
01.07.2008№ К-12597/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача: Бритавченка В.А., Сухомлин Ю.В. та представника Генеральної Прокуратури України - Чубенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 9/219
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атол»
до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції
за участі Прокуратури Полтавської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Полтавської МДПІ (далі - МДПІ) від 04.11.2004 № 0001062301/0, розпорядження від 04.11.2004 № 3 та рішення від 15.12.2004 № 3302/10/10-017, які винесені на підставі документальної перевірки ТОВ НВП «Атол» з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.08.2004 по 01.09.2004, за наслідками якої складений Акт перевірки від 04.11.2004 № 11, де зазначено про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, за податковими накладними на загальну суму 533 692,56 грн., а тому позивачу згідно підпункту "а" п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 533 693 грн. Відповідно на підставі Акту перевірки № 11 відповідачем було винесено розпорядження від 04.11.2004 № 3 про внесення змін у визначену платником у декларації суму ПДВ, належну йому до відшкодування, а саме: зменшити суму бюджетного відшкодування за серпень 2004 року на 533 693 грн., оскільки накладні на оприбуткування, акти виконаних робіт на отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на той час були відсутні.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 9/219, позов задоволено повністю.
При цьому судами встановлено, що позивач в серпні 2004 року включив до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів, та виписаних на оплату за продукцію (роботи, послуги). Відповідно пославшись на пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» судами визнано, що згідно наданих позивачем копій листів підприємств, які видали спірні податкові накладні, сплачені позивачем кошти зараховані на рахунки контрагентів у відповідних сумах.
Таким шляхом обґрунтувавши свою позицію пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та встановивши дату здійснення першої з подій, суди довели факт списання коштів 09.08.2004 та 17.08.2004 в рахунок попередньої оплати товарів (робіт, послуг), в тому числі ПДВ в сумі 533 692,56 грн., на які продавцями були виписані податкові накладні, з банківського рахунку позивача, що також підтверджується копією довідки банку від 31.01.2005 та платіжним дорученням № 142 від 09.08.2004. І таким шляхом суди визнали, що у позивача право на податковий кредит в сумі 5336 92,56 грн. виникло в серпні 2004 року.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 9/219, відповідач (МДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як проведеною документальною перевіркою доведено, що факт поставки позивачу товарів в серпні 2004 року не відбувся, а спірні податкові накладні. були видані продавцем не за поставлені товари (роботи, послуги), а по факту перерахування коштів покупцем на розрахункові рахунки продавців, як попередня оплата позивачем цих товарів (робіт, послуг).
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
20.05.2008 розгляд касаційної скарги відкладено у відкрите судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, щокасаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 198 «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому в силу п. 7.3 ст. 7 цього Закону - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Розглядаючи підстави визначення суми завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 533 693 грн., необхідно врахувати нормуп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно згідно п. 7.5 ст. 7 цього Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що позивач в серпні 2004 року включив до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів, та виписаних на оплату за продукцію (роботи, послуги), необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно, так як податкові накладні складені в момент виникнення податкових зобов'язань відповідно до зазначених вище норм Закону.
Посилання скаржника на те, що видача податкових накладних при отриманні попередньої оплати суперечать пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, згідно якого податкова накладна видається покупцю на його вимогу у разі поставки товарів (робіт, послуг) та п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 вказаного Закону, яким визначено що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не може бути враховане, виходячи з наведених вище норм (п.п.7.2.3, 7.3.1, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по ПДВ, а тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства України, так як віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту відповідає вимогам зазначеного Закону.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 9/219 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 160, 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2005 по справі № 9/219 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко
М.О. Федоров