01010 м. Київ, вул. Московська, 8
03.06.2008№ К-12541/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПетропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 по справі № 36/109
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес»
до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Петропавлівської МДПІ від 03.03.2004 № 0000291800/0, № 0000281800/0, та від 03.03.2004 № 0000281800/1, № 0000291800/1, прийняті відповідно до п.п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 02.04.2004 № 1405/10/100.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 по справі № 36/109 - позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.04.2004 № 0000291800/0, № 0000281800/0, № 0000281800/1 та № 0000291800/1. В частині визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 02.04.2004 № 1405/10/100 Петропавлівської МДПІ на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України провадження у справі було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Господарський суд Дніпропетровської області, із чим погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свою постанову нормами п. 22.4, 22.7 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України», а також п. 16.5.2 ст.16 Закону України «Про порядок погашення забов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначивши, що згідно із п. 8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України», банк забов"язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом" операційного часу банку, в день його надходження. Відповідно в основу обґрунтування покладено лист директора виконавчої дирекції з питань обліку АК АПБ «Україна» від 18.02.2002 № 240-ю/338 та акта звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.66,67), згідно яких управління держказначейства визнано кредитором на суму 7 798,61 грн.
При цьому судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Прогрес» подало для сплати платіжні доручення та квитанції на суми фіксованого сільськогосподарського податку за березень 2001 року - 3 898,61 грн., за квітень 2001 року - 3 900 грн. до АК АПБ «Україна» відповідно 20.04.2001 та 18.05.2001, проте зазначені суми до державного бюджету не надійшли.
Петропавловська МДПІ направила на адресу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» податкові повідомлення-рішення від 03.03.2004: № 0000291800/0, яким визначено податкове зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку 2 424,66 грн. штрафних санкцій та № 0000281800/0, яким визначено податкове зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку 2 262,69 грн. штрафних санкцій.
В порядку адміністративного оскарження Петропавловська МДПІ прийняла рішення про результати розгляду скарги від 02.04.2004 № 1405/10/100, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2004 № 0000281800/0 в сумі 1 722,36 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0000291800/0 залишено в силі. І відповідно направлено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2004 № 0000281800/1, яким визначено податкове зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку 540,33 грн. штрафних санкцій та № 0000291800/1, яким визначено податкове зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку 2 424,66 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2004 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 по справі № 36/109, відповідач (Петропавловська МДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму ст. 2 та ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та ст. 50 Бюджетного кодексу України.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як визначено пп. 22.4, 22.7 ст. 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346 «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (зі змінами), - при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. При цьому в силу п.8.1 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Тобто оскільки судами встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Прогрес» подало для сплати платіжні доручення та квитанції на суми фіксованого сільськогосподарського податку за березень 2001 року - 3 898,61 грн., за квітень 2001 року - 3 900 грн. до Дніпропетровського відділення АК АПБ «Україна» відповідно 20.04.2001 та 18.05.2001, проте зазначені суми до державного бюджету не надійшли, тому правомірним буде посилання на п. 16.5.2 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою встановлено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
При цьому відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» - платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, в тому числі сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податковою заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, днем сплати податкових зобов'язань платником податків вважається день надання в установу банку відповідного платіжного доручення. І зазначене також обґрунтовано підтверджено судами листом директора виконавчої дирекції з питань обліку АК АПБ «Україна» від 18.02.2002 № 240-ю/338 та актом звірки взаєморозрахунків, за яким управління держказначейства визнано кредитором на суму 7 798,61 грн.
Відповідно аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по фіксованому сільськогосподарському податку а тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення законно визнано такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, враховуючи ст. 16.5.1 Закону України «Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де визначено, що за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2004 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 по справі № 36/109 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2005 по справі № 36/109 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров