01010 м. Київ, вул. Московська, 8
16.09.2008№ К-11338/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Бившевої Л.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Патюк А.О.
за участі представника позивача Тосік Н.І. та відповідача-1 Літвінова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 по справі № 16/6-АП-07
за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні
до ТОВ Комерційного банку «Західінкомбанк»
до Приватного підприємства «Вікторія»
про стягнення боргу
Заявлено позовні вимоги до Комерційного банку «Західінкомбанк» та Приватного підприємства «Вікторія» про стягнення солідарно 264 064 грн. заборгованості за податковими векселями серії АА №№ 0261584, 0261585, авальованими банком, виданими підприємством органу митного контролю, оскільки такі податкові векселі залишилися неоплаченими, чим ПП «Вікторія» порушено приписи п. 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.02.2007, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 по справі № 16/6-АП-07 в позові відмовлено.
Постанова суду мотивовано тим, що спірні векселі, погашені у жовтні 2006 року за рахунок суми бюджетного відшкодування, в порядку, визначеному п. 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, векселі пред'явлені до оплати банку-авалісту з порушенням порядку, визначеного Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508. Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.
При цьому враховуючи фактичні обставини справи, норми п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 суди встановили:
ПП «Вікторія» у вересні 2006 року видані органу митного контролю податкові векселі, авальовані Херсонською філією Комерційного банку «Західінкомбанк»: серії АА № 0261584 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 113 170,50 грн., по строку оплати 06.10.2006; серії АА № 0261585 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 150 894 грн., по строку оплати 14.10.2006.
Сума зобов'язань за сказаними податковими векселями включена до складу податкових зобов'язань податкової декларації по ПДВ за жовтень 2006 року, що відповідає Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того судами зазначено, що податковий борг за спірними векселями відсутній, про що встановлено постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі № 2/378-АП-06, із врахуванням ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким шляхом суди визнали, що звернення з позовом про солідарну відповідальність є таким, що не передбачено податковим законодавством, а застосування ст. 543 Цивільного кодексу України є помилковим.
Не погодившись із постановою Господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 по справі № 16/6-АП-07, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі - ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на фактичні обставини справи скаржник дійшов думки про те, що підставою відмови у задоволенні позову є висновок судів про відсутність податкового боргу за спірними податковими векселями, оскільки ПП «Вікторія» було дотримано порядок погашення податкових векселів за рахунок бюджетного відшкодування. Такий висновок скаржник визнає помилковим.
Посилаючись на п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» скаржник зазначив, що законодавець встановлює правило, що погашення податкового векселя за рахунок бюджетного відшкодування можливо лише за умови наявності підтвердженої суми бюджетного відшкодування на дату поставки податкового векселя. До того ж, скаржником зазначено, що комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, зазначивши, що із самої суті авалю випливає обов'язок комерційного банку оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником, що зазначено в ст. 11 цього Закону.
Відповідач-1 (ТОВ КБ «Західінкомбанк») надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив повністю, підтримавши судові рішення і наголосивши на тому, що спірні правовідносини регулюються тільки податковим законодавством.
В судовому засіданні 17.06.2008 та 15.07.2008 розгляд скарги відкладено.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; <.. .>
Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Крім того відповідно до вимог пп. 4.1.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. В силу пп. 4.2.2 б) цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган мав надіслати платнику податків податкове повідомлення.
Тобто оскільки податковий борг за спірними векселями відсутній, і зазначений факт встановлений постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі № 2/378-АП-06, і також враховуючи, що податкові векселі, авальовані Херсонською філією Комерційного банку «Західінкомбанк», які є предметом спору, були видані у вересні 2006 року та включені до складу податкових зобов'язань податкової декларації по ПДВ за жовтень 2006 року у відповідності до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104, тому суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.
Однак предметом позову не може бути стягнення податкового боргу ТОВ Комерційного банку «Західінкомбанк, що вірно визнано судами першої та апеляційної інстанції.
Щодо солідарної відповідальності на підставі ст. 543 Цивільного кодексу України суди також вірно визначились, що така відповідальність в спірному випадку, жодним нормативно-правовим актом не передбачена, і до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова Господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 по справі № 16/6-АП-07 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2007 по справі № 16/6-АП-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Л.І. Бившева
А.О. Рибченко
М.О. Федоров