01010 м. Київ, вул. Московська, 8
16.09.2008№ К-24670/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Бившевої Л.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Патюк А.О.
за участі представників позивача: Лаврова В.В. та відповідача: Зінченка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006 по справі № АС-04/423-05
за позовом Малого колективного підприємства «Україна»
до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Красноградської МДПІ від 11.01.2005 № 0000042601/0, яким нараховано штрафні санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 462 184 грн., за наслідками проведеної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 по 14.12.2004, про що був складений Акт № 3/26-13 від 06.01.2004, де зазначено про порушенням вимог Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та п. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 7/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006 по справі № АС-04/423-05 позов задоволено.
При розгляді позову судом першої інстанції, а також апеляційним судом в судовому засіданні були досліджені оригінали касових книг і прибуткових касових ордерів, де визнано, що факт оприбуткування грошових коштів підтверджується випискою прибуткових касових ордерів, а записи в касовій книзі зроблені на підставі вказаних ордерів. Таким чином суди не прийняли як доказ посилання відповідача, що надані ним до справи копії аркушів касової книги позивача №№17,18 від 30.09.2004 з відміткою, що перевірка касової книги проведена 14.12.2004 головним ДПРІ відділу податкової міліції Марченко, свідчать про наявність порушення. В судових рішеннях зазначено, що відповідачем не надано пояснень з приводу не дослідження в ході перевірки касової книги (заведеної із 05.10.2004), що надана до матеріалів справи, яка належним чином прошнурована, пронумерована. Також зазначено, що не являється доказами порушення, зазначеного в акті перевірки, надані відповідачем до справи копії корінців чеків на отримання готівки з установи банку, оскільки відповідачем в ході перевірки не були також досліджені видаткові документи позивача, так як згідно бухгалтерського обліку при не оприбуткуванні готівки, отриманої із банку, не могли бути видатковими документами. Таким чином суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджується наявність порушення, зазначеного перевіряючими в акті перевірки, яке стало підставою для застосування штрафної санкції за порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
При цьому зазначено: податкове повідомлення-рішення від 11.01.2005 № 0000042601/0 винесено на підставі підпункту „б" пп.4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки не входить до переліку податків і зборів, визначений ст.ст. 13-15 Закону України від 25.06.1991 «Про систему оподаткування», а тому суди визнали, що обов'язок позивача по сплаті таких штрафних санкцій не відноситься до категорії податкового зобов'язання отже, відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки оскаржувані відносини за своєю природою не є податковими.
Також суди мотивували свої рішення ст. 19, 21 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зазначивши, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Крім того суди встановили, що в порушення чинного законодавства перевірка проводилась не на підприємстві позивача, тому позивачем були надані для перевірки тільки витребувані документи та касова книга за період з 05.08.2004 по 30.09.2004, отже відповідачем не були перевірені всі необхідні документи, а тому винесене необґрунтоване рішення.
Не погодившись із постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006 по справі № АС-04/423-05, відповідач (Красноградська МДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму п.2.10 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 №72 (в редакції чинної на момент вчинення порушення), уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватись в їх касах.
А оскільки факт несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підтверджено ксерокопіями аркушів касової книги, які надавались при перевірці та завірені самим підприємством (копії касової книги та корінців чеків надано до матеріалів справи), таким чином скаржник пояснює, що в період перевірки на підприємстві відсутні були належним чином прошнурована пронумерована касова книга (в податковому органі ця книга не реєструється) та прибуткові касові ордери. А щодо форми рішення, вказану обставину визнає такою, що не є підставою для визнання недійсним оскарженого рішення в цілому, оскільки обов'язковому з'ясуванню підлягає правомірність прийняття відповідачем рішення про стягнення з позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін.
17.06.2008 розгляд касаційної скарги відкладено у відкрите судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи підстави виникнення спору, необхідно врахувати встановлений судами факт про те, що факт оприбуткування грошових коштів підтверджується випискою прибуткових касових ордерів, а записи в касовій книзі зроблені на підставі вказаних ордерів. Крім того не є доказами порушення, зазначеного в акті перевірки, надані відповідачем до справи копії корінців чеків на отримання готівки з установи банку, оскільки відповідачем в ході перевірки не були також досліджені видаткові документи позивача, так як згідно бухгалтерського обліку при не оприбуткуванні готівки, отриманої із банку, не могли бути видатковими документами. Таким чином суд касаційної інстанції, враховуючи встановлене судами, дійшов висновку, що суди обґрунтовано довели відсутність порушення, зазначеного перевіряючими в акті перевірки, яке стало підставою для застосування санкції за порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Згідно пп. „б" пп.4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, явлених у податкових деклараціях. А відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань бюджетами та державними цільовими фондами» він є спеціальним законом з оподаткування, який установлює порядок погашення юридичних або фізичних перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів обов'язкових платежів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, і згідно п. 1.9 і п. 1.10 ст. 1 зазначеного Закону податкове повідомлення і податкова вимога є письмовим повідомленням і вимогою контролюючих і податкових з про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання чи ти суму податкового боргу. Ці форми актів ненормативного характеру можуть застосовуватися тільки до обов'язків по сплаті податків і зборів (відповідно до п. 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення). Отже, зазначений Закон регулює відносини, що складаються саме зі сплати податків в (обов'язкових платежів). Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений ст.ст. 13-15 Закону України від 25.06.1991 «Про систему оподаткування» є вичерпним. Штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки не входить до казаного переліку податків і зборів, а тому обов'язок позивача по сплаті таких штрафних санкцій не відноситься до категорії податкового зобов'язання отже, відповідач безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення № 0000042601/0 від 11.01.2005, оскільки оскаржувані відносини за своєю природою не є податковими.
Крім того в силу ст. 19, 21 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
І оскільки жодних з наведених підстав для перевірки позивача податковою міліцією не було, тому суди дійшли правомірного висновку про те, що перевірка проводилась не компетентними особами, що спричинило до прийняття неправильного акта і в порушення чинного законодавства перевірка проводилась не на підприємстві позивача, тому позивачем були надані для перевірки тільки витребувані документи та касова книга за період з 05.08.2004 по 30.09.2004, отже відповідачем не були перевірені всі необхідні документи.
Таким чином, аналізуючи підстави задоволення позову - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави нараховувати податкові зобов'язання та включати до складу перевіряючих працівників податкової міліції. Відповідно податкове повідомлення-рішення від 11.01.2005 № 0000042601/0 скасоване правомірно.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006 по справі № АС-04/423-05 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 160, 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006 по справі № АС-04/423-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Л.І. Бившева
А.О. Рибченко
М.О. Федоров