01010 м. Київ, вул. Московська, 8
20.05.2008№ К-23669/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 по справі № 6/356
за позовом Закритого акціонерного товариства«Олександрійська швейна фабрика»
до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) від 19.10.2005 № 0000522300/0 про застосування до ЗАТ «Олександрійська швейна фабрика» штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 255 396,50 грн., винесеного на підставі Акту від 14.10.2005 про результати позапланової виїзної перевірки питання достовірності та правильності ведення податкового обліку цінних паперів ЗАТ «Олександрійська швейна фабрика» за період з 01.01.2005 по 31.01.2005, де було зазначено про порушення п. 2.10 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 19.02.2001 № 72 за не оприбутковані в касі підприємства готівкові кошти в сумі 51 079,25 грн.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 по справі № 6/356, позов задоволено.
Господарський суд Кіровоградської області мотивував свою постанову п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», зазначивши пари цьому, що даних про надходження в касу позивача грошових коштів в розмірі 51 079,25 грн. в ході перевірки встановлено не було, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.
При цьому судами зазначено, що на момент здійснення підприємством розрахунків за придбані та реалізовані акції Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, на порушення норм якого посилається відповідач, втратило силу згідно з постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637. Таким чином суди дійшли висновку, що встановлене відповідачем порушення не мало місця.
Також судами встановлено наступні фактичні обставини справи: ЗАТ «Олександрійська швейна фабрика» придбало акції у своїх акціонерів на суму 51 079,25 грн. та реалізувало останні громадянину ОСОБА_1., при цьому розрахунки з акціонерами товариства здійснювалися безпосередньо коштами останнього; проведення зазначених розрахунків здійснювалося довіреною особою підприємства на підставі довіреності № 17 від 17.01.2005 відповідно до вимог глави 68 Цивільного кодексу Україну. Відповідно на підставі зазначеного судами зроблено висновок про те, що проведення розрахунків у вказаний спосіб не суперечить нормам чинного законодавства (п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (що набрало чинності на момент здійснення операцій з придбання-реалізації акцій та проведення перевірки)).
Не погодившись із постановою Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 по справі № 6/356 відповідач (ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (рахунок № 30 - каса в національній валюті та іноземній валюті), наказ від 29.12.2000 № 356 Міністерства фінансів України.
Наголосивши на тому, що позивачем було укладено з своїми акціонерами договори купівлі-продажу цінних паперів (акцій) від 17.01.2005 (було придбано 204317 акцій на загальну суму 51 079,25 грн.), за які проведено розрахунок готівкою, потім 20.01.2005 позивач продав ці самі акції ОСОБА_1., на думку скаржника позивач розрахувався з акціонерами готівкою, яка не була оприбуткована в касі позивача. Таким чином скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення на підставі висновків які не відповідають обставинам справи та порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як визначено ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Розглядаючи підстави задоволення позовних вимог необхідно врахувати, що ЗАТ «Олександрійська швейна фабрика» придбало акції у своїх акціонерів на суму 51 079,25 грн. та реалізувало такі цінні папери громадянину ОСОБА_1., розрахувавшись з акціонерами товариства коштами останнього. А оскільки проведення зазначених розрахунків здійснювалося довіреною особою підприємства на підставі довіреності від 17.01.2005 № 17, на підставі зазначеного судами зроблено висновок про те, що проведення розрахунків у вказаний спосіб не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно до вимог глави 68 Цивільного кодексу Україну.
Суд касаційної інстанції повністю погоджується із зазначеним. При цьому також визнає правомірним посилання судів на те, що приписи п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 (що втратило чинність) кореспондуються з приписами п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (що набрало чинності на момент здійснення операцій з придбання-реалізації акцій та проведення перевірки), відповідно до якого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; оприбуткуванням готівки в касах підприємств є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Тобто оскільки даних про надходження в касу позивача грошових коштів в розмірі 51079,25 грн., які були сплачені підприємством акціонерам за акції в січні 2005 року, в ході перевірки встановлено не було, тому висновок судів про те, що грошові кошти в розмірі 51 079,25 грн. від реалізації акцій в касу підприємства не надходили, так як розрахунки за придбані та реалізовані акції товариства здійснювалися не позивачем, а третьою особою за довіреністю позивача, і в зв'язку з цим і не оприбутковувалися в касі підприємства, є правомірним і відповідає обставинам справи.
Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку норми, встановлені ст. 1000 ЦК України не суперечать нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
А тому враховуючи неправомірність застосування Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при винесенні податкового повідомлення-рішення при нарахування фінансових санкцій за порушення порядку готівкових розрахунків, судами законно визнано, що прийняте оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства України.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 по справі № 6/356 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.
Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 по справі № 6/356 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров