01010 м. Київ, вул. Московська, 8
25.03.2008№ К-22510/06, К-295/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О.,
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача Задорожного В.О. ат Литвина О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП та
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 по справі № 23/55/06-АП
за позовом Закритого акціонерного товариства «Запорізький інструментальний завод ім. Войкова»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ): від 26.12.2005 № 0002852302/0/44407/10/23-2, яким позивачу було донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 166 780 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006 залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП призначено у справі судово-економічну експертизу, проведенні якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. Провадження у справі зупинено до закінчення судово-економічної експертизи та надходження її висновку до Господарського суду Запорізької області.
Ухвалу господарського суду мотивовано тим, що для вирішення питання про правильність висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, викладені в Акті перевірки від 19.12.2005 № 155/23-2/23289055, необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання позивача та призначити у справі судово-економічну експертизу.
Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 74, п. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав, що вирішення питання відносно необхідності призначення експертизи у справі є прерогативою суду. А тому враховуючи ч. 2 та ч. 4 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно прийнято ухвалу про зупинення провадження по справі, у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, зазначивши при цьому, що експертизу призначено на підставі ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не передбачає оскарження в апеляційному порядку призначення судом експертизи по справі.
Після проведеної експертизи - Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2006 залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 по справі № 23/55/06-АП - позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.12.2005 № 0002852302/0/44407/10/23-2.
Постанову мотивовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, викладених в акті перевірки, спростовуються висновком експерта, а також тим, що відповідачем при проведенні перевірки не було переконливо перевірено правильність визначення валових витрат платника податку.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.
При цьому судами встановлено, що за наслідками проведеної комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2004 по 30.06.2005 складено Акт від 19.12.2005 № 155/23-2/23289055, в якому зазначено про те, що ЗАТ «Запорізький інструментальний завод ім. Войкова» в порушення п/п. 5.2.7, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати за три квартали 2004 року у сумі 288 200 грн. та за І квартал 2005 року у сумі 180 300 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за три квартали 2004 року на 72 100 грн. та за І квартал 2005 року на 45 100 грн.
Перевіркою ж встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2004 року, І кварталі 2005 року суми по господарським операціям які фактично відбулись у IV кварталі 2002 року та IV кварталі 2003 року. Товарно матеріальні цінності придбані у IV кварталі 2002 року та IV кварталі 2003 року були оприбутковані на бухгалтерському рахунку № 201, та згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» приймали участь у прирості (убутку) балансової вартості запасів підприємства у IV кварталі 2002 року та IV кварталі 2003 року.
Відповідно до встановленого на підставі даного Акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 26.12.2005 № 0002852302/0/44407/10/23-2, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 166 780 грн., в тому числі 117 200 грн. - основний платіж та 49 580 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Розглядаючи спір по суті, судами враховано висновок експерта від 07.08.2006 № 42 про те, що у 2002-2003 роках позивачем не були віднесені до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 474 900 грн. за 2002 рік та 180 300 грн. за 2003 рік. Керуючись п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач у ІІІ кварталі 2004 року у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств включив суму валових витрат за 2002 рік у розмірі 474 900 грн.., а у І кварталі 2005 року - суму 180 300 грн. Витрати понесені на придбання товарів (робіт, послуг) за вказані періоди підтверджуються первинними бухгалтерськими документами (договорами, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт. І тому враховуючи, що оскільки для визначення суми податкового зобов'язання платника податків за звітний період контролюючий орган повинен дослідити усі первинні документи (розрахункові, платіжні та інші документи, які містять відомості про господарські операції, посилаючись на п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7 ст. 5, ст. ст. 6, 8, 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суди визнали, що платник податків, який самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, має право надати уточнюючий розрахунок, а тому відповідно задовольнили позовні вимоги.
Не погодившись із ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП та відповідно із постановою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 по справі № 23/55/06-АП відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норму пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до винесення незаконних судових рішень.
На думку скаржника господарські операції, суми по яким були віднесені до складу валових витрат у 2004 та 2005 роках, мали місце у 2002-2003 роках і відповідно до цього, Актом від 06.09.2004 № 104/23-2/23289055 була проведена перевірка позивача саме за період 2002-2003 років за первинними документами складеними у жовтні, листопаді, грудні 2002 року та у грудні 2003 року.
Щодо висновку експерта, скаржник зазначив, що при проведенні експертизи не досліджувалось, у зв'язку з чим суми витрат по господарським операціям, які відбулись у IV кварталі 2002 року та IV кварталі 2003 року не були враховані позивачем у складі валових витрат та не задекларовані саме у IV кварталі 2002 року та IV кварталі 2003 року.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив і просив залишити судові рішення без змін, зазначаючи при цьому, що в акті перевірки на ст. 5 було вказано, що видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, банківські документи перевірені вибірковим порядком. Документи ж, які підтверджують валові витрати у позивача є в наявності. Щодо проведення експертизи на надання висновку експертом позивач наголосив на наступному: експерт був попереджений про кримінальну відповідальність.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено п. 3.1 ст. 3 Закону України від 28.12.1994 № 334 в редакції від 22.05.1997 № 283 (зі змінами) «Про оподаткування прибутку підприємств» - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.Відповідно п. 5.2.1 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
При цьому згідно пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми валових витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
А оскільки згідно висновку експерта від 07.08.2006 № 42 встановлено, що у 2002-2003 роках позивачем не були віднесені до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 474 900 грн. за 2002 рік та 180 300 грн. за 2003 рік, відповідно керуючись п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 позивач у ІІІ кварталі 2004 року у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств включив суму валових витрат за 2002 рік у розмірі 474 900 грн., та у І кварталі 2005 року - суму 180 300 грн. У висновку експерта зазначено, що витрати понесені на придбання товарів (робіт, послуг) за вказані періоди підтверджуються первинними бухгалтерськими документами (договорами, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт), які були досліджені експертом.
Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом свого рішення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де встановлено якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду про те, що для визначення суми податкового зобов'язання платника податків за звітний період контролюючий орган повинен дослідити усі первинні документи (розрахункові, платіжні та інші документи, які містять відомості про господарські операції. А оскільки в Акті попередньої перевірки від 06.09.2004 № 104/23-2/23289055 за період з 01.10.2002 по 30.06.2004 зазначено, що видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, банківські документи перевірені вибірковим порядком, за таких обставин судом апеляційної інстанції законно визнано, що не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача, про те що зазначеною перевіркою не встановлено в 2002-2003 роках факту заниження валових витрат.
При цьому доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від 25.09.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 по справі № 23/55/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Розглядаючи підстави оскарження судової ухвали, необхідно врахувати, що суд апеляційної інстанції ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП залишив без змін ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006, якою призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. Провадження у справі було зупинено до закінчення судово-економічної експертизи та надходження її висновку до Господарського суду Запорізької області.
Відповідно в даному випадку необхідно враховуючи вимоги ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України - якою визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково. 2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. 3. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи. Відповідно ухвала Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені при правильному застосуванні норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 по справі № 23/55/06-АП залишити без змін.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.12.2006 по справі № 23/55/06-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М. І. Костенко
А.О. Рибченко