01029 м. Київ, вул. Московська, 8
30.09.2008№ К-30750/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Парджиані Н.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекціїу Заводському районім. Запоріжжяна постанову Господарського суду Запорізької області від 13.04.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 по справі № 13/173/06-АП
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Катрін»
до Державної податкової інспекціїу Заводському районім. Запоріжжя
про визнання недійснимиподаткових повідомлень-рішень
Заявлено позовні вимогипро визнання нечиннимиподатковихповідомлень-рішеньвід 09.12.2005:
№ 0000872301/0/2712, яким визначено суму податкового зобов'язанняз податку на додану вартістьу розмірі 111 572,73 грн., у тому числі: 74 381,82 грн. - основний платіж та 37 190,91 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
№ 0000972301/2712- зменшеносуму бюджетного відшкодуванняз податку на додану вартістьна загальну суму 46 143,02 грн., в тому числі: за лютий 2005 року - на 22 683,02 грн.; за березень 2005 року - 9 560 грн., за квітень 2005 року - 13 900 грн.
№ 0000972301/0/2713, яким зменшена сума бюджетного відшкодування урозмірі 94 596 грн. за серпень 2005 року,
винесених за наслідками позапланової документальної перевіркиТОВ «Алекс-Катрін»з питання дотримання вимог податкового законодавства за період: квітень, листопад-грудень 2004 року, лютий-травень 2005 року та серпень 2005 року, за результатами якої складено Акт№ 1943/23-320від 09.12.2005, де було зазначено пропорушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо безпідставногозаявлення суми бюджетного відшкодування у розмірі 122 542,59 грн. по періодам: квітень 2004 року - 64 325,32 грн.; листопад 2004 року - 5459,34 грн., лютий 2005 року - 22 683,02 грн.; березень 2005 року - 14157,16 грн.; січень 2005 року - 15 917,75 грн.; а також щодо безпідставного заявлення сума бюджетного відшкодуванняу розмірі 94 596 грн. за серпень 2005 року.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2006 залишеною без змінухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 по справі № 13/173/06-АП - позовзадоволено. Судові витрати присуджено з державного бюджету.
Судове рішення обґрунтоване тим, щозгідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих до Державної податкової інспекції у Шевченківського району м. Запоріжжяпостачальниками ТОВ «Завод склокераміки та експериментального зварювання» та ТОВ «Завод зварювальних матеріалів та технологій», дані щодо податкових зобов'язаньз ПДВзазначених підприємств повністю відповідають заявленому позивачем податковому кредиту з ПДВза відповідні податкові періоди. Зазначені податкові декларації з ПДВповністю підтверджують доводи позивача, і доводять безпідставність донарахування податкових зобов'язаньз податку на додану вартістьта зменшення сум бюджетного відшкодуванняза відповідні податкові періоди. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначену позицію.
При цьому судами встановлені наступні фактичні обставини справи про те, щопри винесенні зазначених податкових повідомлень-рішень податковим органом було порушено право ТОВна ознайомлення з Актом перевірки, на подання пояснень та заперечень до нього, а також порушення п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Суми донарахованихподаткових зобов'язаньта зменшених сум бюджетного відшкодування, зазначені у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0000872301/0/2712та № 0000972301/2712, судами визнані такими, що не відповідають сумам, наведеним у висновках Акту перевірки.Так за податковим повідомленням рішенням№ 0000972301/2712 сума бюджетного відшкодуваннябула зменшена на загальну суму 46 143,02 грн., зокрема за березень 2005 р. - на 9560 грн. (у акті перевірки - 14 157,16 грн.), за квітень 2005 року - 13 900 грн. (у акті перевірки 15 917,75 грн.). А заподатковим повідомленням рішенням№ 0000872301/0/2712 позивачу було донараховано зобов'язання з ПДВза основним платежем у сумі 74 381,82 грн., яке у Акті перевіркивзагалі не відображене.
Таким чином суди дійшли висновку, що за відсутності підстав, передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачубули нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 37 190,91 грн.
При цьому суди встановили, щосума донарахованихпозивачуподаткових зобов'язаньз ПДВза основним платежем (74 381,82 грн.) та зменшеної суми бюджетного відшкодування (46 143,02 грн.) у загальному розмірі 120 524,84 грн. (74 381,82 грн.+46 143,02 грн.) не співпадає з сумою, зазначеною у Акті перевірки(122 542,59 грн.).
Щодо податкового повідомлення-рішення№ 0000972301/0/2713судами визнано, що ДПІтакож було порушено вимоги п. 4.11 Порядку оформлення результатів перевірок.
Крім того зазначено, що єдиноюпідставою для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 94 569 грн. стало те, що, за висновками перевіряючих, позивачем не підтверджено наявність права включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку.
Відповідно посилаючисьна пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суди визнали, що чинне законодавство України не передбачає обов'язку платника податкуподавати разом із податковою декларацією з ПДВ до ДПІдокументи, які підтверджують віднесення сум до складу податкового кредиту. При цьому судами встановлено, що всі суми, включені до складу податкового кредиту, відображеного у зазначеній податковій декларації, підтверджуються податковими накладними, які були досліджені колегією суддів, і копії яких містяться у матеріалах справи.
Таким шляхом суди дійшли висновку про те, щорішення податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.
Також суди дослідили надані відповідачем листи, адресовані позивачу, та поштові конверти, у яких ці листи надсилалися, і встановилипро порушення відповідачем вимог закону щодо направлення повідомлень про проведення перевірки, оскільки розміщена на дошці податкових оголошень податкової інспекції інформація позивачу не вручалася і поштоюненадсилалася, а податкові повідомлення-рішення на підставі зазначених актів перевірки були прийняті непісля отримання відомостей про неможливість вручення нашому підприємству рекомендованого листа з примірником акту перевірки, а одночаснозі складенням відповідних актів перевірки.
Відповідно враховуючи зазначене, суди дійшли висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартістьта зменшення сум бюджетного відшкодування, оскільки відомості, відображені у Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам.
До того ж,як встановлено колегією суддів, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих до ДПІпостачальниками позивача ТОВ «Завод склокераміки та експериментального зварювання» та ТОВ «Завод зварювальних матеріалів та технологій» дані щодо податкових зобов'язань з ПДВзазначених підприємств повністю відповідають заявленому позивачем податковому кредиту з ПДВза відповідні податкові періоди.
Не погодившисьізпостановою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 по справі № 13/173/06-АП відповідач- Державна податкова інспекціяу Заводському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові.
На думку скаржника судом були зроблені висновки, щоневідповідають фактичним обставинам, оскількип. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005№ 327 не порушено, так як податкове повідомлення-рішення(рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок....".
При цьомускаржник наголошує, що складенняАкту невиїзної документальної перевіркивикликано відсутністю підприємства за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, 73 та неможливістю вручення акту перевірки для ознайомлення, оскільки лист повернуто поштою до ДПІза закінченням строку зберігання. Також Акт перевіркита вищевказані податкові повідомлення-рішення підприємству було неможливо вручити так як підприємство за юридичною адресою не знаходиться.
Скаржник також зазначив відносно підстав проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Алекс-Катрін» про те, що право на її проведення викладено в п.7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»,згідно якого "...за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести позапланову в'їздну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування". Зазначену нормуЗакону скаржник вважає такою, що підтверджує правомірність дій відповідача.
Позивач заперечення накасаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скаргита пояснення представника відповідача,колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Оскільки єдиною підставоюдля зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 94 569 грн. стало те, що, за висновками перевіряючих, позивачем не підтверджено наявність права включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку,тому на противагу заперечень скаржника необхіднозазначити, що матеріалами справи не підтверджується правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартістьта зменшення сум бюджетного відшкодування, оскільки відомості, відображені у Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам: сума донарахованихпозивачуподаткових зобов'язаньз ПДВза основним платежем (74 381,82 грн.) та зменшеної суми бюджетного відшкодування (46 143,02 грн.) у загальному розмірі 120 524,84 грн. (74 381,82 грн.+46 143,02 грн.) не співпадає з сумою, зазначеною у Акті перевірки(122 542,59 грн.), тобто порушено п. 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005№ 327.
Таким чином враховуючи, що згіднопп. 4.1.1, пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. (прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.пп. 4.1.2), суд касаційної інстанції погоджується із тим, що суди вірно визнали, що чинне законодавство України не передбачає обов'язку платника податкуподавати разом із податковою декларацією з ПДВ до ДПІдокументи, які підтверджують віднесення сум до складу податкового кредиту. А оскількисудами встановлено, що всі суми, включені до складу податкового кредиту, відображеного у зазначеній податковій декларації, підтверджуються податковими накладними, які були досліджені колегією суддів, і копії яких містяться у матеріалах справи,тому є вірним висновок про те, щорішення податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.
Також необхідно зазначити, щосуди дослідили надані відповідачем листи, адресовані позивачу, та поштові конверти, у яких ці листи надсилалися, і встановилипро порушення відповідачем вимог закону щодо направлення повідомлень про проведення перевірки, оскільки розміщена на дошці податкових оголошень податкової інспекції інформація позивачу не вручалася і поштоюненадсилалася, а податкові повідомлення-рішення на підставі зазначених актів перевірки були прийняті непісля отримання відомостей про неможливість вручення нашому підприємству рекомендованого листа з примірником акту перевірки, а одночаснозі складенням відповідних актів перевірки.
З огляду на встановлене судамита враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції також погоджується із висновкомсудів про те,що дані щодо податкових зобов'язаньз ПДВконтрагентів позивачаповністю відповідають заявленому позивачемподатковому кредиту з ПДВза відповідні податкові періоди і підтверджують його, а також доводять безпідставність донарахування податкових зобов'язаньз ПДВта зменшення сум бюджетного відшкодуванняза відповідні податкові періоди.
Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від 13.04.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 по справі № 13/173/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесеніза досліджених обставин справи та вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжязалишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.04.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 по справі № 13/173/06-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М.О. Федоров
Т.М. Шипуліна
Головуючий /підпис/ О.В. Карась
Судді: /підпис/ А.І. Брайко
/підпис/ Г.К. Голубєва
/підпис/ М. О. Федоров
/підпис/ Т.М. Шипуліна
ЗГІДНО З ОРИГіНАЛОМ
Відповідальний секретар О.М. Міненко