Суддя першої інстанції - Кірієнко В.О
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
Україна
Іменем України
19 листопада 2008 року справа № 22-а-12772/08
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Бадахової Т.П.
Юрченко В.П.
при секретарі судового засідання
Шептульовій С.Ю.
за участю представників:
від позивача:Чебаненко Є.О. - довіреність від 08.07.08р.
від відповідача:
Шокуров Г.М. - довіреність від 04.07.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
по адміністративній справі11 вересня 2008 року
№ 2-а-15236/08 (суддя Кірієнко В.О.)
за позовомДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до
Комунального підприємства «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління»
про
стягнення адміністративно - господарських санкцій,
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-15236/08 в задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Комунального підприємства «Горлівське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкційбуло відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідьсудді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наведений норматив для відповідача у 2007році складав 17 робочих місця.
Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Упродовж 2007року на підприємстві працювало 14 інвалідів.
За приписами ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за приписами п.10 якого працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Позивачем не доведено факт направлення уповноваженими органами на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, так само як і не доведено безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, тобто випадки відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві відповідача не доведені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач регулярно протягом 2007 року подавав звіти за формою 3-ПН про наявність вільних (вакантних) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Листом від 22.11.2007 року № 116 на адресу Горлівського міського центру зайнятості позивач повідомив про можливість працевлаштування інвалідів 3 групи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.
Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно -господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 681 грн. 36 коп. колегія судів зазначає, що згідно до ч.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, відсутність факту сплати обумовлює відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-15236/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-15236/08- залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 листопада 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 листопада 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Бадахова Т.П. Юрченко В.П.