Справа № 22ц - 8236 / 2007 Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В.
Категорія - 19/21 Доповідач - Глущенко Н.Г.
4 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
судців - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.06.2007 року та закрити провадження у справі.
Зазначеним рішенням суду позовні ОСОБА_2,3 задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_2 - 1000 грн., ОСОБА_3 - 1000 грн. і ОСОБА_4 - 10000 грн., а в іншій частині позовних вимог позивачам відмовлено / а. с. 83-86 /.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права /ас. 90-91 /.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2006 року о 10 год. ЗО хв., біля будинку № 64 по вул. Попова у м. Павлограді Дніпропетровської області, на малолітню доньку позивачів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка каталась на велосипеді, напала та покусала собака, яка вискочила з двору будинку № 64. Власником тварини є відповідач по справі - ОСОБА_1
В той же день - 28.08.2006 року дитину було направлено на стаціонарне лікування в травматологічне відділення Павлоградської міської лікарні № 4 де "ш встановили діагноз: укушені рани ділянки лівого плечового суглобу, спини, перелом лівої ключиці, порушення функції лівої верхньої кінцівки вираженого ступеню. Дитина знаходилася у стані середнього
2
ступеню важкості. На стаціонарному лікуванні в лікарні ОСОБА_4 знаходилася з 28.08.2006 року по 11.09.2006 року, а потім проходила ще амбулаторний курс лікування / а. с.7/.
Витрати на лікування дитини відповідач у добровільному порядку відшкодував її батькам - тобто позивачам по справі.
Відповідно довідки лікувальної установи від 20.09.2006 року, в результаті укушених ран, отриманих дитиною від собаки відповідача, вона потребує ще і поетапні пластичні операції /а.с.9/.
Внаслідок вище зазначених подій ОСОБА_4 не змогла 1 вересня піти до школи - в перший клас, а змогла це зробити лише на початку другої четверті.
В результаті нападу собаки ОСОБА_4 перенесла тяжкі фізичні страждання від укусів собаки, їй було проведено відкриту репозицію лівої ключиці з інтромедулярним синтезом спицею Ілізарова. Дитині були спричинені і моральні страждання, вона перенесла стрес. До теперішнього часу дівчинка боїться виходити на вулицю, залишатися одна вдома, спить лише з мамою та проходить амбулаторне лікування з діагнозом "посттравматичний стресовий розлад" / а. с. 66 /. Дівчинка соромиться знімати з себе верхній одяг, оскільки на її тілі залишились рубці від укусів собаки та хірургічної операції.
Батьки потерпілої - позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 теж перенесли гостре психічне потрясіння, оскільки їх малолітня донька була тяжко травмована, вони хвилювалися за її життя та здоров'я. Позивачка ОСОБА_3 змушена була знаходитися з донькою в лікарні під час її стаціонарного лікування і це при тому, що дома знаходилось ще двоє дітей неповнолітніх дітей, які потребували догляду. Позивачка, як мати дитини, по теперішній час хвилюється за долю своєї доньки, яка після нападу собаки всього боїться, її не можна залишати вдома одну, а також хвилюється за майбутнє доньки, к майбутньої нареченої та дружини, оскільки на тілі дитини залишились шрами від укусів собаки та хірургічної операції. В результаті перенесених хвилювань за доньку у позивачки ОСОБА_3 погіршився стан здоров'я і вона знаходиться на амбулаторному лікуванні під наглядом лікаря-невролога з діагнозом "наслідки перенесеної гострої психо - травмуючої ситуації у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, синдрому ВСД по гіпертонічному типу, кризове протікання, вираженого астено-невротичного синдрому, ситуаційно обумовленого" / а. с. 67/.
Позивач ОСОБА_2, як батько потерпілої, також переніс гостре психічне потрясіння та хвилювання за життя та здоров'я доньки. До теперішнього часу він все ще хвилюється за доньку, яка так ще і не справилася зі стресовим розладом, та з болем спостерігає за цим та тим, що на тілі дитини залишились глибокі шрами. Крім того, під час лікування доньки в стаціонарі та амбулаторно, позивач змушений був не ходити на роботу і знаходитись дома та доглядати двох неповнолітніх дітей, так як дружина була в лікарні разом з постраждалою донькою.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з вини відповідача, який не належним чином утримував собаку в результаті чого дитині були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, - позивачам та їх неповнолітній доньці було спричинено моральну шкоду, яка повинна бути відшкодована їм відповідачем.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст.ст. 1167,1187 ЦК України позивачам має бути відшкодована відповідачем моральна шкода, яка спричинена їм в результаті неналежного
3
утримування відповідачем собаки, що створило підвищену небезпеку для життя дитини, оскільки собака покусала дитину і дитині були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та психічний стресовий розлад.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розмір моральної шкоди судом встановлено правильно, виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, що наступили.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.