Справа № 22ц-8059/ 2007 Головуючий у 1 й інстанції - Тихомиров І.В.
Категорія - 2/5 Доповідач -Григорченко E.I.
04 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ЖБК-54, про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним, визнання права власності на ХА частину квартири, -
ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2007р., де ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що зазначене рішення є незаконним і ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначеним рішенням суду від 05.06.2007р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира № 12 у будинку № 2/2 по вул. Краснодонській у м. Нікополі належить ОСОБА_2 В спірній квартирі зареєстровані сторони, а також їхні сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Позивачка була одружена з відповідачем з 10.08.1974р. до 05.02.1994р. і в цей період їм на сім'ю була надана у користування спірна квартира, яка була ними викуплена у ЖБК-54 у 1992 році.
Згідно довідки ЖБК-54, та свідоцтва на право власності на квартири, виданого на підставі рішення виконкому Нікопольської міської ради від 20.12.2000 року за № 780/1, спірна квартира належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2.
Оскільки позивачка дізналася про своє порушене право 04.04.2003 року, тобто коли відповідач звернувся з позовом до позивачки про виселення, посилаючись на те, що він є власником квартири, згідно зазначеного свідоцтва, але не зверталася до суду в передбачений законом строк, суд прийшов до висновку, що позивачка мала право на спірну квартиру, однак пропустила строк позовної давності, тому відмовив їй в позовних
2
вимогах.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись діючим процесуальним та матеріальним законом, зокрема ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачці в її позовних вимогах, оскільки вона звернулася до суду 16.10.2006р., тобто після спливу позовної давності.
Доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі, що строк позовної давності не поширюється на її вимоги, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦК України, на яку посилаєтьс~ апелянт, позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним правового акту органу державної влади, місцевого самоврядування тощо, однак такі вимоги позивачкою не були заявлені.
Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст. 212 ЩІК України виключне право одінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду, яке відповідає вимогам закону та матеріалам справи, залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з цього часу.