Справа № 181 2009р. Головуючий
Категорія: компенсація за остаточний
розрахунок 1 інстанції Поліщук Т.В.
Доповідач - Хребтов В.П.
21 січня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Шаповал Н.М.
Суддів - Хребтова В.П., Кіпенка І.С.
При секретарі - Татаріновій А.М
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Мівіна» про стягнення компенсації за період часу непроведення остаточного розрахунку з моменту звільнення.,
8 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Благодійного фонду «Мівіна» про стягнення середнього заробітку за період непроведення остаточного розрахунку з моменту його звільнення.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 3 червня 2003 року по 31 березня 2004 року він працював на посаді охоронця в Благодійному фонді «Мівіна» і був звільнений у зв'язку з переводом до ТОВ «Техноком». При звільненні відповідач остаточно з ним не розрахувався у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду з позовом. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2005 року в задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2005 року його апеляційну скаргу було частково задоволено і з Благодійного фонду «Мівіна» на його користь було стягнуто компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 30 грн.95 коп. Не погодившись з вказаним рішенням він подав касаційну скаргу і ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2007 року рішення судів залишені без змін.
Він самостійно зателефонував на підприємство і лише 10 квітня 2008 року отримав остаточний розрахунок. З врахуванням наведеного просив стягнути з відповідача компенсацію на період часу непроведення остаточного розрахунку. Крім цього, йому раніше не було відомо про письмове звернення відповідача у 2005 році про можливість отримання ним донараховану грошову суму остаточного розрахунку, а саме компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 30 грн. 95 коп.
Представник відповідача проти позову заперечував і просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач направляв відповідачу повідомлення з пропозицією отримати остаточний розрахунок. Оскільки позивач не з'явився то грошова сума була здана на депонент банку.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі. Судом не враховано, що остаточний розрахунок при звільненні з ним своєчасно проведено не було.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом по Благодійному фонду «Мівіна» від 3 червня 2003 року за № 3-СК ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронця.
Наказом № 4-ОК від 31 березня 2004 року ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади у зв'язку з переводом до ТОВ «Техноком».
Відповідно до відомості Благодійного фонду «Мівіна» за № 5 за березень 2004 року ОСОБА_1 одержав остаточний розрахунок.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2005 року було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до Благодійного фонду «Мівіна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди. Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції від 25 жовтня 2005 року було змінено і стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 30 грн. 95 коп.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, щодо розміру остаточного розрахунку і крім того, недоплачена компенсація була нарахована позивачу про що йому було повідомлено листом.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи і нормам трудового законодавства.
Судом першої інстанції було оглянуто матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Мівіна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди.
Матеріали справи свідчать про те, що в ході розгляду справи, представником відповідача було надано листа-звернення до позивача про донарахування компенсації за невикористану відпустку за 2003-2004 роки.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судова колегія також приймає до уваги, що сума компенсації за невикористану відпустку є незначною, а крім того з вказаними вимогами звернувся до суду лише 8 квітня 2008 року.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і ухвалив законне і обгрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують виводи суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно. Суддя: