5 лютого 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: - Бородіна М.М.,
суддів: - Гальянової І.Г.,
- Ларенка В.І.,
при секретарі: - Чоларія К.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2008 року у справі за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось у суд із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 9 598, 62 грн за кредитним договором від 3 жовтня 2007 року, судового збору - 47, 99 грн і витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 15 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та роз'яснене право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2008 року скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Суд першої інстанції, відмовляючи заявнику у видачі судового наказу, виходив із того, що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Вимоги, за яким може бути виданий судовий наказ, передбачені ст. 96 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із заяви і наданих документів вбачається спір про право.
Із заяви ЗАТ КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 03.10.07р. отримала кредит у розмірі 4 510 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 2 жовтня 2010 року.
Заява ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу містить вимоги про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 598, 62 грн., з яких: 4 510 грн. - заборгованість за кредитом; 1 545, 23 грн. - за відсотками, 1 578, 50 грн - за комісією; 1 269, 72 грн - пеня; 250 грн - судовий штраф (фіксована сума); 445, 17 грн - судовий штраф (процент).
З матеріалів провадження за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що розрахунок суми заборгованості з урахуванням нарахованих відсотків, комісії, пені та судових штрафів проведений працівниками банку станом на 21 листопада 2008 року та між сторонами не погоджений, а отже, ОСОБА_1 має право оспорити його в суді, як і вимогу заявника про дострокове повернення кредиту (а. с. 12).
Відповідно до ч. 3 ст. 550, ч. 3 ст. 551, ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, право кредитора достроково вимагати повернення суми кредиту, стягнення неустойки не є безспірним. Вимагаючи від боржника дострокового погашення суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій, заявник фактично ставить питання про розірвання вказаного правочину.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що вимоги заявника не є безспірними і не можуть вирішуватись видачею судового наказу без встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, дослідження необхідних доказів з урахуванням пояснень сторін у справі, тобто, у позовному провадженні.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, на підставі заяви та доданих документів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право та відмовив ЗАТ КБ «Приватбанк» у видачі судового наказу.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду не спростовують.
Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» - відхилити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 грудня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді -