Справа№22-701/08
Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
26 лютого 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С, Ломейко В.О.
при секретарі Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В травні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначала, що з відповідачем з 1971 по 2007 роки перебувала в шлюбі. За час подружнього життя вони в 1990 році придбали жилий будинок АДРЕСА_1. При цьому право власності на будинок було зареєстровано лише за відповідачем. В теперішній час сімейній стосунки між сторонами припинено, відповідач не визнає за нею права власності на вказаний жилий будинок, мотивуючи це тим, що той придбаний за його особисті кошти виручені від продажу успадкованого майна. В зв'язку з чим, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 грудня 2007 року позов задоволено повністю.
Із зазначеним судовим рішенням відповідач не погодився, в зв'язку з чим, звернувся до
суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам
справи, а відтоді й порушення суду першої інстанції норм матеріального і процесуального
права, просив зазначене рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову
відмовити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд вправі відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що сторони з 1971 по 2007 роки перебувала в шлюбі. За час подружнього життя вони в 1990 році придбали жилий будинок АДРЕСА_1. При цьому право власності на будинок було зареєстровано лише за відповідачем. В теперішній час сімейній стосунки між сторонами припинено, відповідач не визнає за нею права власності на вказаний жилий будинок, мотивуючи це тим, що той придбаний за його особисті кошти виручені від продажу успадкованого майна.
Під час розгляду справи в першій інстанції суд всебічно і повно дослідив надані сторонами докази своєї позиці і прийшов до вірного висновку про те, що спірний будинок є
спільним сумісним майном ОСОБА_2 і ОСОБА_1, оскільки відповідачем не надано безспірних доказів того, що предмет позову придбаний ним виключно за кошти, отримані в порядку спадкування. А тому, пославшись на ст. 372 ЦК України, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачеві в цьому праві спільної сумісній власності належить 1/2 частка спірного будинку.
Суд навів обгрунтований аналіз такого висновку, з яким погоджується й судова колегія. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та прийнято рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж направлення справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 грудня 2007 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.