Справа № 22- 875 Головуючий у 1 інстанції
2008 р. Дадашева С.В.
Суддя-доповідач: Ломейко В.О.
Іменем України
26 лютого 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондаря М.С. Суддів : Гончара О.С, Ломейка В.О..
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «20» грудня 2007 р. по справі за позовом Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ,
У вересні 2007 року Добровеличківська райдержадміністрація та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві зазначали, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Батько ухиляється від виконання своїх батьківських прав стосовно дитини, разом з нею не проживає з 2003 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини ОСОБА_4 Відповідно до рішення виконкому Добровеличківської селищної ради від 31.07.2003 року № 72 над дитиною призначено опікуном її рідну тітку - ОСОБА_2 З цього часу дитина проживає в сім'ї опікуна. Відповідач матеріально дитину не підтримує, участі у її вихованні не бере, її життям, навчанням, здоров'ям не цікавиться. Відповідач є інвалідом 2 групи. Дитина фактично залишилась без батьківського піклування, але не маючи документального підтвердження, вона позбавлена державних допоміг. З цих підстав просили позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3, передавши її опікуну ОСОБА_2
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2007 року позов задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Передано ОСОБА_3 під нагляд органу опіки та піклування Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця смт. Добровеличківка Кіровоградської області на користь особи чи установи, на утриманні яких буде знаходитись неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24.09.2007 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в цій частині звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції змінити в частині позбавлення його батьківських прав та в цій частині відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Ст.308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правільне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, не виконує свого батьківського обов»язку щодо виховання малолітньої доньки, а тому позбавив його батьківських прав на доньку та стягнув аліменти на її утримання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Мати ОСОБА_3 померла внаслідок травм, які вона отримала під час дорожньо-транспортної пригоди 13.05.2003р.
Відповідно до змісту ст.150 СК України, на батьків покладено обов'язок щодо виховання та розвитку дитини.
Проте, починаючи з 2003 року ОСОБА_3 проживає з тіткою ОСОБА_2, яка виховує її та піклується про неї.
Батько, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на протязі п*яти років ОСОБА_1, не бере участі у вихованні доньки, матеріально її не утримує, не піклується про здоров'я доньки її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Фактично залишившись без батьківського піклування ОСОБА_3 позбавлена державної допомоги (а/с 9).
Як видно з пояснень ОСОБА_3, які вона дала в суді, вона не уявляє своє життя з батьком, а бажає залишитися проживати з тіткою.
Ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на врахування її думки, що стосується її життя.
За таких обставин, колегія суддів вважає, " що суд першої інстанції дійшов правільного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, юридичної значення для вирішення справи не мають.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленніського районного суду м. Запоріжжя від «20» грудня 2007 р. по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.