Справа № 266/777/13-ц
Провадженя № 2/266/453/13
04.03.2013 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Шишиліна О.Г.,
при секретарі Матус Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виселення,-
ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та виселення, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між нею та Відповідачем 20.09.2010 р. був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі Квартира). Маючи шанобливе ставлення до Відповідача, позволив деякий час пожити у вказаній квартирі поки вона підшукає собі варіант переїзду. Однак період тимчасового проживання Відповідача занадто затягнувся і на його прохання звільнити квартиру остання відмовилася. Крім того, Відповідач звернулася з позовом до суду, вказуючи на те, що угоду вона уклала в результаті обману. Вважає, що такими діями Відповідач намагається ухилитися від звільнення його квартири і перешкоджає тим самим користуванню майном, тому змушений звернутися до суду. Просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном у вигляді АДРЕСА_1, визнати відповідача таким, що втратила право користування та виселити.
Позивач у судове засідання не з'явився але звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, але звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи, який призначений на 04.03.2013 року, в її відсутність. Заперечує проти вимог Позивача. У судовому порядку оскаржує правомірність укладення договору купівлі - продажу Квартири.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 20.09.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Згідно витягу №27422647 від 23.09.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», право власності на квартира АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с. 10).
Як вбачається з довідки Головного управління ДМС України в Донецькій області, Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.15).
Таким чином, у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу, Позивач є власником квартира АДРЕСА_1, однак останній не може їй користуватися, оскільки Відповідач колишній власник квартири, перешкоджає йому у її користуванні шляхом відмови у добровільному порядку звільнити квартиру.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідача в спірній квартирі залежить від права самого власника і є похідним від нього.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на те, що позивач є власником квартири, тому він має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають їй користуватися та розпоряджатися його нерухомим майном - квартирою.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти , користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до Закону України за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316,317,319,321 Цивільного кодексу України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.
Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на наведене, виходячи з того, що Відповідач з моменту відчуження квартири Позивачу, втратив право на користування нею, в тому числі і на проживання в квартирі, але продовжує проживати у спірній квартирі і відмовляється її звільнити у добровільному порядку на вимогу власника, перешкоджаючи останньому у користуванні нею на власний розсуд, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Саме така позиція викладена в п.3 інформаційного листа ВССУ від 28.01.2013р. №24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав".
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, які заслуговують на увагу суду, не здобуто таких доказів і у ході судових засідань. Посилання Відповідача, що вона на цей час оскаржує договір купівлі-продажу Квартири, не є підставою для користування квартирою, без дозволу Позивача, оскільки доказів недійсності правочину за яким позивач набув право власності на квартиру відповідач не надав і таких обставин судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 212-215ЦПК України, ст.ст. 383,387,391 ЦК України, ст.ст. 155 ЖК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання квартирою та визнання особи такою, що втратила право користування квартирою про виселення без надання іншого житла задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Шишилін О. Г.