04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" березня 2013 р. Справа№ 5011-45/14770-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників:
від позивача: не з»явився;
від відповідача: Селіванова О.Г. - юрист;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 17.12.2012 р.
у справі № 5011-45/14770-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоббудмеханізація»
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-45/14770-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду фактичним матеріалам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що договір, який було укладено між позивачем та відповідачем, укладено із порушенням вимог законодавства України.
Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано клопотання про призначення судової експертизи, однак суд відхилив подане клопотання, як необґрунтоване та безпідставне.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 5011-45/14770-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.03.2013.
В судове засідання представник позивача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
Між ТОВ "Торговий дім "Київський завод гумових та латексних виробів" та ТОВ "Оздоббудмеханізація" укладено договір поставки № 10 від 12.02.2010.
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язався поставити товар позивачеві в узгоджені між сторонами даного спору строки та на умовах, визначених договором, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Договір вважається укладеним з 12.02.2010 року, та діє до 31.12.2010, але в будь-якому разі -до повного виконання сторонами договору своїх обов'язків (п.9.1).
Як свідчать матеріали справи, договір підписаний від імені позивача - директором Гуськовим В.О., а з боку відповідача - директором Івашиним М.М. та скріплений печатками сторін даного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 180 ГК України та ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Позивачем позовні вимоги обґрунтувані тим, що договір, який укладений сторонами 12.02.2010, підлягає визнанню судом недійсним, з тієї підстави, що директор Гуськов Валерій Олександрович був звільнений з даної посади та, відповідно, не мав повноважень на укладання договору. Зазначений факт позивач підтверджує Протоколом № 5 від 25.01.2010 загальних зборів Учасників товариства позивача, з якого вбачається, що Гуськова Валерія Олександровича з 25 січня 2010 звільнено з посади директора та з 26 січня 2010 призначено на вказану посаду - Максимюка Олександра Михайловича.
Як свідчать матеріали справи, директор Гуськов Валерій Олександрович станом на момент укладання договору був уповноважений на вчинення таких дій, оскільки відповідно до Протоколу від 25.02.2010 № 5 загальних зборів Учасників товариства позивача - Гуськов Валерій Олександрович був звільнений з посади директора 25.02.2010.
Відповідно до листа від 13.12.2012 № 10638 Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.11.2009 року державним реєстратором, відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", внесені зміни до відомостей юридичної особи позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в частині зміни керівника останнього на Гуськова Валерія Олександровича, а 09.05.2010 року відповідним державним реєстратором внесені зміни до відомостей юридичної особи позивача, в частині зміни керівника останнього на Максимюка Олександра Михайловича.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Таким чином, Гуськов Валерій Олександрович обіймав посаду директора юридичної особи позивача у період з 30.11.2009 по 09.05.2010, а тому станом на момент укладення договору, тобто 12.02.2010, останній був уповноважений на підписання договору поставки від 12.02.2010 № 10.
Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зміст договору, у розумінні п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, не суперечить положенням ЦК України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.
Колегія суддів вважає, що договір поставки від 12.02.2010 № 10 відповідає вимогам статті 203 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Наведене вище свідчить про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні заявленого клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки призначення експертизи здійснюється судом, відповідно до вимог ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 «про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 р. у справі № 5011-45/14770-2012 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року по справі № 5011-45/14770-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-45/14770-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.