"14" березня 2013 р.Справа № 9/17-4871-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.,
суддів Михайлова М.В., Лисенко В.А.,
(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду №191 від 14.03.2013р.)
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бєлозьоров С.С., за довіреністю;
від третьої особи: Золотоверх М.С., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Прогресфарм"
на рішення господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року
по справі № 9/17-4871-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг"
до Приватного підприємства „Прогресфарм"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк"
про зобов'язання повернути майно
та за зустрічним позовом Приватного підприємства „Прогресфарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг"
про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Прогресфарм" про зобов'язання повернути майно, посилаючись на положення договору оперативного лізингу обладнання від 29.07.2008 року №20081072, відповідно до яких наданий у користування відповідачу автомобіль повинен був повернутий 05.09.2011р., однак відповідач безпідставно продовжує користування автомобілем.
В подальшому, Приватне підприємство „Прогресфарм" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, посилаючись на пункт 13.3 укладеного між сторонами договору, яким передбачено, що підставою для укладання угоди купівлі-продажу об'єкту лізингу є виключно рішення лізингоодержувача щодо викупу об'єкту лізингу, та посилаючись на норми ст.ст.182,187 ГК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк".
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. (суддя Меденцев П.А.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" до Приватного підприємства "Прогресфарм" про зобов'язання повернути майно - задоволено у повному обсязі, зобов'язано Приватне підприємство "Прогресфарм" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" автомобіль Chevrolet Epica (Шевроле Епіка), державний номер АА 7213 НР, номер кузова КL1FL69KE8B130015. Стягнуто з Приватного підприємства "Прогресфарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" 985,00 грн. судового збору. У зустрічному позові Приватного підприємства "Прогресфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" - відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору автомобіль повинен був бути повернутий 05.09.2011 року, починаючи з вказаної дати, лізингоодержувач володіє та користується транспортним засобом безпідставно.
Також господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом помилково трактує пункт Договору лізингу 13.3, що є основним доводом у відзиві на первісний позов та твердженням зустрічного позову, та дійшов висновків про те, що за відсутності відповіді Позивача (за первісним позовом) про бажання укласти договір купівлі-продажу, жодної попередньої угоди між сторонами укладено не було. Можливість надання об'єкту лізингу для викупу саме для Лізингоодержувача, є правом Лізингодавця, але жодним чином не його обов'язком.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство „Прогресфарм" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області по даній справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову позивача та задовольнити у повному обсязі зустрічний позов відповідача шляхом зобов'язання ТОВ „Оптіма Лізинг" укласти з ПП „Прогресфарм" договір купівлі-продажу автомобіля Chevrolet Epica державний номер №АА7213НР.
Скаржник вважає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення, порушив норми матеріального права, а саме не застосував норми ст.ст.182,187 ГК України, та зазначив, що ст.594 ЦК України не застосовується до даних правовідносин.
Також апелянт вважає, що суд визнав встановленими недоведені обставини, дійшовши висновку про відсутність попередньої угоди, оскільки матеріалами справи підтверджена домовленість про можливість викупу транспортного засобу, який перебував у лізингу.
Скаржник зазначає, що пункт 13.3 Угоди передбачає декілька підстав для переходу права власності - приоритетне право викупу у випадку після закінчення строку лізингу, та прийняття рішення з боку лізингоодержувача про викуп об'єкту лізингу.
В ході апеляційного розгляду представником апелянта звернувся до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012р., призначено по справі № 9/17-4871-2011 судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлено наступне питання: а) чи включали сплачені ПП „Прогресфарм" за Лізинговою угодою №20081072 (статус оподаткування -оперативний лізинг) від 29.07.08р. лізингові платежі суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу -автомобілю Chevrolet Epica, державний номер АА 7213 НР, проведення якої доручено Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз.
05.02.2013р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №8661/8662 експерта Антонішак О.В., відповідно до якого встановлено наступне:
„Залученими матеріалами справи первинними документами вбачається, що сплачені ПП „Прогресфарм" за Лізинговою угодою №20081072 (статус оподаткування - оперативний лізинг) від 29.07.08р. лізингові платежі включали суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу - автомобілю Chevrolet Epica, державний номер АА 7213 НР, так як у будь якому разі незалежно від виду лізингу лізингодавцю фактично компенсується вартість об'єкта лізингу або як компенсація його вартості у вигляді амортизаційних відрахувань, або безпосередньо як сплата за автомобіль, а також з врахуванням того, що ПП „Прогресфарм" фактично перераховано за Лізинговою угодою платежів на суму 262960,29 грн., що на 132% перевищує первинну вартість транспортного засобу, яка становить 113200,0 грн."
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. викликано у судове засідання експерта Антоніщак О.В. для дачі пояснень по судовій експертизі №8661/8662 від 23.01.2013 р., однак експерт не з'явився, у зв'язку з чим, враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги відповідно до чинного законодавства та тривалість розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" та Приватним підприємством "Прогресфарм" було укладено договір №20081072 оперативного лізингу обладнання.
Відповідно до положень вищенаведеного договору, Позивач (за первісним позовом) надає у виключне користування Відповідачу (за первісним позовом) на визначений строк транспортні засоби, що набуваються Позивачем (за первісним позовом) у власність за погодженням Відповідача (за первісним позовом) у відповідного постачальника транспортного засобу, за умовами сплати Відповідачем (за первісним позовом) періодичних лізингових платежів.
Згідно пункту 2.1 договору, передача транспортного засобу в лізинг відбувається за актом прийому-передачі транспортного засобу лізингоодержувачу. З моменту підписання зазначеного акту відповідний транспортний засіб вважається отриманим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.5, договір укладено на строк, який починається із дати підписання та скріплення печатками даного договору та закінчується із закінченням строку лізингу останнього із транспортних засобів, але в будь-якому випадку - не раніше дати повернення транспортного засобу лізингодавцю або дати повного розрахунку по щомісячних платежах за умови, що транспортний засіб вже повернуто лізингодавцеві , в залежності від того, яка дата наступить раніше.
Розділом 9 сторони узгодили лізингові та інші платежі. Пунктом 9.1 визначено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві (а) перший лізинговий платіж як це визначено у додатку 2 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди; (б) щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією Лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів.
Згідно пункту 13.1 договору, відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві в тій самій комплектації, в якій автомобіль було передано дізингоодержувачу у відповідності до даного договору, з урахуванням нормального зносу, за адресою лізингодавця.
Відповідно до пункту 13.3 договору, лізингоодержувач має пріоритетне право викупу транспортних засобів після закінчення строку лізингу згідно залишкової вартості, вказаної у додатку 2. В разі викупу транспортних засобів лізингоодержувач попереджає про своє рішення лізингодавця письмово за один місяць до закінчення лізингу. Викуп транспортних засобів здійснюється шляхом підписання угоди купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 2.2 додатку №1 Лізингового протоколу від 29.07.2008р. до Лізингової угоди №20081072, строк лізингу становить 36 календарних місяців. Датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в Акті прийому-передачі.
На виконання укладеного між сторонами договору, 05.09.2008 року лізингодавець передав у строкове платне користування, а лізингоодержувач прийняв автомобіль, комплектуючі та документацію автомобілю Chevrolet Epica (Шевроле Епіка), державний номер АА 7213 НР відповідно до акту приймання-передачі автомобілю №2008/379
Однак, зважаючи, що строк користування умовами договору встановлено 36 місяців, автомобіль повинен був бути повернутий 05.09.2011 року, між тим, станом на день звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом 30.11.11р., повернення майна не вчинено.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 806 - 809 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України на лізингоодеружвача покладено обов'язок одразу після закінчення строку договору лізингу повернути автомобіль у нормальному стані Лізингодавцю.
Також пунктом 13.3 договору встановлено аналогічний обов'язок негайно повернути предмет лізингу, відповідно до якого відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у тій самій комплектації, в якій автомобіль було передано лізингоодержувачу у відповідності до даного договору, з урахуванням нормального зносу, за адресою лізингодавця.
Як зазначалось вище, пунктом 2.2 Додатку №1 до Лізингової угоди „Лізинговий протокол", строк лізингу становить 36 календарних місяців, а датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в Акті прийому-передачі. Таким чином, оскільки транспортний засіб передано лізингоодержувачу 05.09.2008 року, то строк користування майном становить 36 місяців - до 05.09.2011 року.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом помилково трактує пункт Договору лізингу 13.3 договору.
Пунктом 13.3 Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач має приоритетне право викупу Транспортних Засобів після закінчення строку лізингу згідно залишкової вартості, вказаної в Додатку 2. В разі викупу Транспортних Засобів Лізингоодержувач попереджає про своє рішення Лізингодавця письмово за один місяць до закінчення лізингу. Викуп транспортних засобів здійснюється шляхом підписання Угоди купівлі-продажу.
Таким чином, вказаний пункт встановлює право лізингодавця надання об'єкту лізингу для викупу, а не обов'язок. Більш того, судова колегія звертає увагу на пункт 3.1 договору, відповідно до якого відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу, лізингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві в тій самій комплектації, в якій автомобіль було передано лізингоодержувачу у відповідності до даного договору, з урахуванням нормального зносу, за адресою лізингодавця.
Таким чином, судова колегія дійшла висновків про те, що між сторонами укладено договір оперативного лізингу, який не містить обов'язку лізингодавця по закінченню строку дії договору передати у власність майно.
Окрім того, судова колегія відхиляє доводи апелянта про укладення між сторонами попереднього договору, та зазначає з цього приводу наступне.
Статтею 182 ГК України встановлено особливості укладання попередніх договорів, а саме: за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи не міститься попередній договір, яким встановлено обов'язок сторін укласти договір купівлі-продажу на певних умовах щодо предмету, ціни та строку договору.
Окрім того, судова колегія звертає увагу на приписи частини 4 ст.635 ЦК України, відповідно до якої договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.08.2011 року Приватне підприємство "Прогресфарм" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" лист, що був отриманий 03.08.2011 року, про намір купівлі об'єкту лізингу, як оферта, щодо продажу транспортного засобу за ринковими цінами та наданням знижки.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії, відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, та вважає правомірними висновки господарського суду першої інстанції про те, що за відсутності відповіді ТОВ «Оптіма-Лізинг» про бажання укласти договір купівлі-продажу жодної попередньої угоди між сторонами укладено не було.
При цьому, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судова колегія апеляційного суду вважає, що висновок проведеної судово-економічної експертизи не спростовує висновків суду першої інстанції та не підтверджує доводів апеляційної скарги про те, що між сторонами укладено договір не оперативного, а фінансового лізингу, або договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказаний договір оперативного лізингу є чинним, дійсним та ніким не оспорений, доказів визнання його недійсним немає, а відтак умови договору повинні виконуватись сторонами, які підписали його та скріпили своїми печатками. Більш того, зміст договору свідчить про те, що відповідачеві було відомо про обов'язок повернути автомобіль в обумовлені строки, а обов'язок позивача здійснити продаж автомобілю даним договором не передбачено.
Доводи апеляційної скарги про те, що з боку позивача було невиконання зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу, внаслідок чого відповідач застосував право притримання відповідно до ст.594 ЦК України, відхиляються судовою колегією, з огляду на те, що положення вищенаведеної статті ніяким чином не має відношення до відповідача та не застосовується при вирішенні даного спору, оскільки апелянтом не доведено обов'язок позивача продати спірне майно відповідачу.
Що стосується посилань апелянта на повне відшкодування вартості автомобіля, окрім винагороду лізингодавцю, то судова колегія зазначає, що включення до лізингових платежів амортизаційних відрахувань не має наслідком обов'язок лізингодавця продати автомобіль лізингоодержувачу.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам, а наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, передбаченою ст.104 ГПК України.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства „Прогресфарм" слід залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а рішення господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року по справі № 9/17-4871-2011 - залишити без змін.
Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Прогресфарм" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року по справі № 9/17-4871-2011 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 березня 2013 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді М.В.Михайлов
В.А.Лисенко