Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 2017/2-422/11
№ провадження 2/624/3/13
Іменем України
смт. Кегичівка 12 березня 2013 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Криворотова С.В., при секретарі Михальчук В.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду, розглянувши позов ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна» (відповідач-1), відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Кегичівському районі Харківської області (відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання скасувати його реєстрацію,
20.09.2011р. позивачем подано позов до приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна» (далі - ПСП «Ажна», відповідач-1) та відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Кегичівському районі Харківської області (далі - відділ ДКЗ, відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання скасувати його реєстрацію. Позивач просить визнати недійсним з моменту вчинення договір від 02.06.2008р., укладений від його імені з ПСП «Ажна», щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 5,1585га, згідно з державним актом на право приватної власності РЗ № 757624, зобов'язати відділ ДКЗ скасувати його реєстрацію у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис №040969600090 від 22.05.2009р.
У позовній заяві зазначено наступне: договір позивачем не підписувався, наміру на це не мав, повноваження на це не давав, перемовини щодо його підписування не велись; додані до нього акт визначення меж земельної ділянки в натурі, заява про реєстрацію договору не мають дати та підпису, акт прийому-передачі ділянки також не містить дати складання; орендна плата не отримувалась.
ПСП «Ажна» надало письмове заперечення, в якому вважає, що доводи позову не відповідають дійсності, ґрунтуються на припущеннях і доказами не підтверджені з наступних підстав:
По-перше, фактично договір укладався 02.06.2006р., що підтверджується тогорічною датою на додатках, розміщених на зворотному боці останнього аркушу договору з підписом позивача - додатку №1 та акті прийому-передачі земельної ділянки. По-друге, договір підписувався особисто позивачем; із 2006р. орендодавець отримував орендну плату, що підтверджується відповідними відомостями, чим підтвердив свій намір щодо надання земельної ділянки в оренду. Відповідач-1 повідомляє, що ним виконані всі необхідні вимоги щодо реєстрації договору та умови оренди, просить витребувати у позивача оригінал договору з додатками, у задоволенні позову відмовити. До заперечення додані копії платіжних відомостей, згідно з якими позивачем вісп «Ажна» отримано орендну плату: у грудні 2006р. - 300 грн. (відомість№2, порядковий №95), 125 грн. (відомість№3, порядковий №158), 50 грн. (відомість №5, порядковий №149); у грудні 2007р. - 80 грн.(відомість №2, порядковий №62), 600кг озимої пшениці на суму 510 грн. (відомість №2, порядковий №157), 100 кг соняшнику на суму 250 грн. (відомість №4, порядковий №157), за 2008р. - 765 грн. (видатковий касовий ордер №151 від 06.12.2008р.), у жовтні 2009р. - 500 кг озимої пшениці (відомість бн, порядковий №121), 500 кг ячменю (відомість бн, порядковий №121), у жовтні 2009р. - 100 кг соняшнику на суму 325,31 грн. (відомість бн, порядковий №121), 50 кг цукру в мішку на суму 347грн. та 2,50 грн. (відомість бн, порядковий №11), 50 грн. (відомість бн, порядковий №139); за 2010р. - 500 кг кукурудзи (відомість №3, порядковий №121), 150 кг озимої пшениці (відомість №4, порядковий №121), 150 кг соняшнику (відомість №5, порядковий №121); у січні 2011р. - 50 кг цукру в мішку (відомість №2, порядковий №114), у лютому 2011р. - 200 грн. (відомість №3, порядковий №114); за 2011р. - 500кг озимої пшениці (відомість №2, порядковий №121), 500кг ячменю (відомість №4, порядковий №121).
У судовому засіданні сторона позивача позов підтримала, представник відповідача-1 - не визнав, представником відповідача-2 подано письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Особи, які беруть участь у справі, викладені ними у письмових поясненнях обставини підтвердили.
Позивач пояснив суду, що договір він не підписував, дізнався про нього у 2011р. У нього був усний договір з «Насіннєвим» (ОСОБА_3), той платив йому за паї, привозив орендну плату. Вважає, що договір (з ПСП «Ажна») недійсний, на договорі та додатках підпис не його, з висновком експертизи не згоден. Орендну плату отримував і платіжні відомості (ПСП «Ажна») підписував: №2,3 за 2006р. (за отримання 300 та 125грн. відповідно), за жовтень 2009р. (за отримання пшениці, ячменю), №3,4 за 2010р. (за отримання кукурудзи, пшениці відповідно), №2,4,6,8 за 2011р. (за отримання цукру, ячменю, соняшнику, кукурудзи). Не визнав підписи і отримання плати, або повідомив, що цього не пам'ятає: за 2006р. (щодо отримання цукру), №2,4 за 2007р. (отримання грошей пшениці,соняшнику), за 2009р. (отримання соняшнику, цукру, грошей), №2 за 2011р. (за отримання пшениці). Підтвердив отримання плати, але не визнав підпис у відомості №5 за 2010р. (отримання соняшнику). Щодо підписання і отримання плати по відомості №2 за 2012р. відповідати відмовився, сказав, що там все неправда.
Представник відповідача-1 (ПСП «Ажна») пояснив, що договірні відносини з позивачем підприємство має з 2006р., договір було підписано у 2008р., зареєстровано у 2008р. Орендна плата виплачувалась, позивач її приймав. Висновком експертизи факт підписання договору позивачем підтверджено. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні досліджено усі надані сторонами докази: договір з додатками, платіжні відомості, висновок експертизи, пояснення, заяви та звернення, інші документи.
При вирішенні позову, суд виходить із того, що права та обов'язки сторін по справі визначаються правовідносинами щодо використання (оренди) земельної ділянки та обставин, що з цього витікають, які врегульовані ст.11, 218, 638, 640, 642 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст.15-16 Закону «Про оренду землі», ст.ст.18,19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», іншими, нижчезазначеними, нормативними актами.
При аналізі доказів суд керується положеннями ст. 60 ЦПК України про те, що обов'язки доказування і подання доказів покладається на сторони, і виходить із тих, які надані ними під час розгляду справи.
Встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю, позивач є власником земельної ділянки на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Відповідно до наданих документів, між позивачем та ПСП «Ажна» укладено договір оренди цієї земельної ділянки. Як свідчить реєстраційний запис, цей договір пройшов державну реєстрацію. Даний договір і є предметом спору.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд доходить висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з таких підстав:
В якості основного доводу недійсності оспореного договору у позові зазначено те, що орендодавцем цей договір не підписувався. У зв'язку з цим, у даній справі судом призначено почеркознавчу експертизу, на дослідження якої спрямовано наданий відділом ДКЗ примірник договору, на зворотному боці останнього аркушу якого також містяться додатки: додаток №1 (форми орендної плати), акт передачі-прийому земельної ділянки - ці три документи містять підписи орендодавця.
Згідно з висновком експертизи за №61 від 17.03.2012р., усі три підписи в договорі від імені ОСОБА_1 виконані ним самим. Таким чином, довід позивача про не підписання ним договору не знайшов свого підтвердження.
Суд виходить з того,що відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Згідно з ч.4 п.2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Тому, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним того договору, оскільки, заперечення позивачем свого підпису в ньому спростоване висновком експертизи.
Як на підстави для визнання договору недійсним, позивач вказує на те, що додані до нього акт визначення меж земельної ділянки, заява про реєстрацію договору не мають дати і підпису, а акт прийому-передачі ділянки - дати складання.
Розглядаючи ці доводи, суд враховує наступне:
Згідно з ч.1 ст.14, ст.18 Закону «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі, і набуває чинності після його державній реєстрації. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Встановлено, що оспорюваний договір укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Доведеність підпису орендодавця свідчить про те, що його волевиявлення було спрямоване на вчинення даного правочину у вигляді укладання договору оренди.
До договору додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, експлікація про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями та видами діяльності, викопіювання з проекту організації території земельних часток, в яких визначені розмір, конфігурація, місце її розташування, усі суміжні ділянки та їх власники. Наведені документи дають змогу повністю ідентифікувати об'єкт оренди. Заява про реєстрацію договору не передбачена законом як невід'ємний до нього додаток.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні. Вони передбачені ч.1 ст.15 Закону «Про оренду землі», зокрема, як об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Як вбачається з п.1,2,8,9,12 договору, в оренду передається земельна ділянка, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, із зазначенням площі, строку оренди, розміру орендної плати, яка підлягає перегляду за згодою сторін, у тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, що відповідає чинному законодавству.
Суд вважає, що необхідні істотні умови містяться також у самому договорі, підписаному сторонами, і це свідчить про спільне погодження цих умов.
При цьому, також враховується, що безпосередньо перед цим, дана земельна ділянка уже була предметом оренди в ПСП «Злагода», на базі якого створено ПСП «Ажна», з тим же складом його керівництва та працівників - це підтверджується копією відповідного договору. У зв'язку з цим, суд не вбачає сумнівів у достовірності раніше визначених таких істотних умов як місце розташування, розмір об'єкту оренди, існуючі обмеження (обтяження) щодо його використання тощо.
Розглядаючи питання щодо дат складання договору та додатків, суд виходить з того, що долучена до позовної заяви його копія відповідає тому його примірнику, який наданий відділом ДКЗ. Титульний аркуш договору, де міститься дата його укладення (02.06.2008р.), виконаний у вигляді ксерокопії. Останній аркуш договору (з підписом орендодавця) є оригінальним, при цьому, на його зворотньому боці розміщені два додатки (№1 - форми орендної плати, та акт передачі-прийому земельної ділянки), що також мають оригінальні підписи орендодавця, справжність цих підписів не спростована. Додатки виконані шляхом заповнення віддрукованих бланків, віддрукована на дата «2006рік» під час заповнення не виправлена. Оцінюючи ці додані документи, суд виходить з тієї дати, яка міститься у договорі, як основоположному документі. При цьому, вирішальною є не дата складання договору чи додатків. Згідно з ч.3 ст.640 ЦК, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту такої реєстрації, а вона чітко зазначена у договорі як «22.05.2009р» і сумніву не піддається.
Суд також керується положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України про те, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, і він оцінює належність, допустимість, достовірність не тільки кожного доказу окремо, але також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі основоположним є сам договір, а додатки є похідними, доповнюючими документами технічного характеру. Доказом дійсності договору є наявність не додатків, а істотних умов, що у даній справі є доведеним. При викладених вище обставинах, відсутність окремого реквізиту в окремому додатку до договору не може бути підставою для визнання недійсним основного документу - договору, який відповідає вимогам закону.
Тому, суд вважає, що в даному випадку підстави для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі в силу вимог статей 203, 215 ЦК України відсутні.
Оцінюючи зазначений у позовній заяві довід, що за час існування даного договору, позивач «ніколи не отримував плати від відповідача за користування земельною ділянкою в будь-якій формі», суд доходить висновку, що цей довід не відповідає дійсності. Відповідачем-1 до суду надано і в судовому засіданні досліджені копії платіжних документів, які підтверджують, що позивач отримував орендну плату з ПСП «Ажна», що частково визнав і сам позивач. Оскільки він заперечив що таку плату отримував, зокрема, згідно з видатковим касовим ордером від 06.12.2008р. в сумі 765 грн., та заявив, що факт отримання плати в частині інших випадків не пам'ятає, суд звертає увагу, що експертизи його підписів не проведені, клопотання про її призначення не заявлені, від їх заявлення сторона позивача відмовилась.
Отже, передбачений ст.60 ЦПК обов'язок доказування та подання доказів позивачем не виконано, отримання ним плати у згаданих вище випадках не спростоване. Тому, платіжні документи про отримання позивачем орендної плати в ПСП «Ажна» визнаються як докази, що є належними і допустимими.
Дії позивача щодо отримання ним в ПСП «Ажна» орендної плати, в т.ч. до оспорювання договору у встановленому законом порядку, шляхом подання даної позовної заяви, свідчать про доведеність його волевиявлення на вчинення даного правочину.
Судом оцінено доводи позивача про відсутність у нього волевиявлення на укладення оспореної угоди. Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. При цьому, відсутність встановлених законодавством умов для укладення договору Пленум розглядає не абстраговано, а в контексті з волевиявленням сторін, і проявом цього зазначає, зокрема, відсутність згоди за всіма істотними умовами договору.
Враховуючи, що відповідач відсутності такого волевиявлення не визнає, а також наявність договору, підписання якого не спростоване, невпевнену позицію позивача у судовому засіданні, те, що він фактично отримував орендну плату в ПСП «Ажна», суд вважає цей довід позивача не доведеним.
Вирішуючи позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації договору, суд враховує, що ця вимога безпосередньо пов'язана позивачем з першою, основною вимогою, як наслідок розгляду недійсності договору на зазначених позивачем конкретних підставах. Недоведеність цієї передумови тягне за собою висновок і про відсутність вказаних підстав для задоволення інших позовних вимог. Їх вирішення судом на інших підставах є неможливим, оскільки, це виходить за межі заявлених позовних вимог. Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог ч.1 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд розглядає цивільні справи не інакше, як у межах заявлених позивачем вимог, зазначених і доведених ним обставин.
Так, відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.19, ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952-IV від 01.06.2004р., підставою для реєстрації зазначених прав є, зокрема, договір оренди, така реєстрація проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, або уповноважених ним осіб, подані документи повинні відповідати вимогам закону.
Таким чином, підстав для задоволення цієї позовної вимоги також не вбачається.
Судом розглянуто посилання сторони позивача на те, що він перебував у фактичних договірних відносинах щодо оренди його земельної ділянки з іншим підприємством - ПАТ «Насіннєве». У зв'язку з цим, встановлено, що надані суду письмові докази спростовують такий довід позивача. Так, згідно з інформацією ПАТ «Насіннєве» на адресу суду від 14.01.2013р., ні позивач, ні члени його сім'ї протягом 2008-2012рр не перебували з підприємством в усних, або письмових договірних відносинах щодо оренди (обробітку) земельних ділянок (паїв), орендну плату не отримували; не було у цього підприємства таких же відносин щодо обробітку (суборенди) земельних ділянок і з ПСП «Ажна». Крім цього, у своєму письмовому поясненні тодішній директор по сільському господарству цього підприємства ОСОБА_3, на якого посилається сторона позивача, також повідомив суд, що такі договори ним не заключались, орендна плата не виплачувалась.
Оцінюючи інші доводи та надані докази, суд звертає увагу, що у позовній заяві також міститься посилання на інший договір - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., до заяви долучено копію свідоцтва про його смерть. Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Оскільки, згадана у позові інформація не стосується предмету спору, суд вважає її такою, що виходить за межі позовних вимог, а докази (копія договору між ОСОБА_4 та ПСП «Ажна», свідоцтво НОМЕР_1) - неналежним, і, згідно з ч.3 ст.58 ЦПК, не може взяти їх до розгляду.
Відповідачем-1 подано заяву про пропущення позивачем строку позовної давності, про його застосування, та у зв'язку з цим - про відмову у задоволенні позову за цією підставою.
Розглядаючи цю заяву, суд виходить з наступного:
На підставі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом встановлено, що договір підписаний 02.06.2008р., зареєстрований 22.05.2009р. Обізнаність позивача про існування оспореного договору підтверджується також наведеними вище конкретними фактами отримання: платіжні відомості містять дані як про вид платежу (орендна плата за оренду земельних паїв), про дату виплат, так і найменування орендаря - ПСП «Ажна». Доказом такої обізнаності також є те, що фактична виплата здійснювалась на ПСП «Ажна», безпосередньо працівниками цього підприємства. Про це свідчать і як неодноразові звернення з участю позивача чи членів його сім'ї до органів державної влади, прокуратури з оспорюванням договору з ПСП «Ажна», так і відповіді на них. Так, із цього приводу прокурором Харківської області до суду надано копії колективних звернень на адресу Президента, Прем'єр-міністра, Генерального прокурора України та прокурора області (зареєстровано в секретаріаті Президента 08.05.2008р., в КМУ - 16.05.2008р., 15.05.2008р) - всі вони містять прохання надати відповідь на адресу ОСОБА_1; копію індивідуального повторного звернення ОСОБА_1 на адресу прокурора Харківської області (зареєстровано 09.12.2008р.), відповіді на них на адресу ОСОБА_1 з прокуратури Харківської області: від 20.06.2008р., 09.01.2009р. Підписання договору піддане експертному дослідженню з наведенням його висновків, платіжні документи та листування належним не оспорені. Оскільки сторона позивача не визнала свою обізнаність про ці документи, їх підписання, направлення, підписання та отримання, суд виходить з того, що вони офіційно надані до суду прокуратурою Харківської області, факти їх непідписання чи неотримання, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не спростовані.
Аналіз дати складання цих документів доводить, що сторона позивача про оспорені обставини повинна була довідатись і фактично дізналась у межах строку, який давав їй можливість звернутись до суду, однак, цим правом своєчасно, без поважних на те причин, не скористалась. Враховуючи положення ч.1 ст.261 ЦК, суд виходить з того, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, визнається встановленим, що позов подано після спливу позовної давності.
Проте, враховуючи попередній висновок про відсутність порушеного права позивача, суд вважає правильним відмовити у задоволенні позову саме на цій підставі, а не у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України, при прийнятті рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 88 Кодексу, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати; якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи результати вирішення позову, судові витрати у даній справі присудженню не підлягають.
Підстав допустити негайне виконання цього рішення суд не вбачає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 58-60, 88, 213-215, 217 ЦПК України, ст.11, 218, 638, 640, 642 ЦК, ст.ст.15-16,18,35 Закону «Про оренду землі», ст.ст.18,19-20,24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 10 днів: присутніми на засіданні особами, які беруть участь у справі - з дня проголошення, відсутніми - з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлений 18 березня 2013р.
Суддя С.В. Криворотов