79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.11.06 Справа № 11/196
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ПП “Левтер» без номера від 06.10.2006 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 р.
у справі № 11/196
за позовом обласного дитячого туберкульозного санаторію “Човен», с.Керецьки Свалявського р-ну Закарпатської обл.
до ПП “Левтер», с.Березники Свалявського р-ну Закарпатської обл.
про розірвання договорів оренди та стягнення 2 942, 44 грн.
За участю представників сторін:
від позивача -Попелич М.Й. (юрисконсульт, доручення № 82 від 06.07.2006 р. в матеріалах справи, а.с.29);
від відповідача -Варга О.М. (юрисконсульт, довіреність без номера від 07.08.2006 р. в матеріалах справи, а.с.75)
Представникам сторін роз»яснено їх права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки жодна з сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови суду від 24.11.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 р. у справі № 11/196 (суддя Якимчук Л.М.) позов задоволено частково, а саме: розірвано договори оренди від 24.02.2004 р. № 1 -будівлі ферми та № 2 -приміщення їдальні, укладені між сторонами у справі; стягнуто з відповідача на користь позивача 32, 67 грн. пені, у задоволенні стягнення 1 060, 37 грн. відмовлено, а в іншій частині позову провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині розірвання договорів оренди та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій чстині відмовити; в решті рішення господарського суду залишити без змін, з підстав неповного з»ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що позивачем порушено вимоги ст.188 ГК України, так як пропозицію про розірвання договорів відповідач не отримував, а господарським судом таких доказів не витребовувались; позивачу не заподіяно значної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.02.2004 р. між сторонами по справі укладено два договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 1 та № 2, за якими обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен» (орендодавець за договором, позивач у справі) передав, а ПП “Левтер» (орендар за договором, відповідач у справі) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: за договором № 1 -ферми пл. 241, 8 м2 , розмір орендної плати якої становить 108 грн. у місяць і яка повинна бути сплачена не пізніше 15 числа наступного місяця терміном дії до 01.04.2009 р. (а.с.11-15), а за договором № 2 -підвальні приміщення пл. 45, 9 м2 , розмір орендної плати -80, 35 грн. терміном на 5 років -до 01.04.2009 р. (а.с.18-22).
Крім цього, 04.05.2005 р. між сторонами було укладено угоду № 3 про зміну умов та доповнення до договору оренди № 1 і № 2 (а.с.16).
Крім того, 01.05.2004 р. сторони уклали доповнення до угоди оренди ферми (№ 1 від 24.02.2004 р.), згідно з якою орендодавець передає, а орендар приймає столові відходи згідно з відомостями прийому-передачі з харчоблоку на ферму по ціні 0, 10 грн. за кілограм з оплатою до 15 числа наступного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача (а.с.23).
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПП “Левтер» слід задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 р. у справі № 11/196 скасувати в частині розірвання договорів оренди та провадження у справі в цій частині позовних вимог припинити. В решті рішення суду залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Оскільки правовідносини за спірними договорами оренди виникли після набрання чинності ЦК України, то суд, керуючись п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час вирішення даного спору застосовує положення ЦК України.
Однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є форма останнього, встановлена законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Так, відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації. Однак на сьогодні цей порядок розробляється.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в останніх відсутні докази нотаріального посвідчення спірних договорів оренди чи ухилення сторін від їх нотаріального посвідчення, що і не заперечено представниками сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Згідно з ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Момент нотаріального посвідчення є моментом укладення договору.
Як прослідковується з матеріалів справи, сторони приступили до виконання договорів оренди, сплачували орендну плату та користувались орендними приміщеннями. Однак спірні договори оренди суперечать вимогам закону, є нотаріально не посвідчені, а тому в силу приписів ст.220 ЦК України вони є нікчемними (неукладеними) і відповідно не породжують жодних правових наслідків на майбутнє. Оскільки між сторонами не виникли жодні зобов»язання, то і розірвати такі договори є неможливим.
Так як закон не вимагає визнання подібних договорів нікчемними, то суд апеляційної інстанції про визнання договорів неукладеними зазначає виключно в мотивувальній (а не в резолютивній) частині постанови як про обставину справи, встановлену господарським судом (п.7 ч.2 ст.105 ГПК України).
Враховуючи фактичні обставини справи, норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення Господарського суду Закарпатської області скасувати в частині розірвання договорів оренди та провадження у справі в цій частині позовних вимог припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв»язку з відсутністю предмету спору, так як договорів як таких немає.
Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ПП “Левтер» задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2006 р. у справі № 11/196 скасувати в частині розірвання договорів оренди та провадження у справі в цій частині позовних вимог припинити.
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд справи в суду апеляційної інстанції покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя Г.Г.Якімець