Кіровоградської області
"05" грудня 2006 р.
Справа № 11/116
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Бобко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 11/116 від 17.10.2006 року
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7 а,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрія-елеватор-пром», 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Пантаївка, вул. Дзержинського, 1,
про стягнення 6 552, 27 грн., -
від позивача - Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.2006 року, головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій;
від відповідача - Погорєлова С.В., доручення б/н від 03.01.2006 року, юрист;
Час прийняття постанови: 15 год. 25 хв.
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрія-елеватор-пром» 6 552, 27 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач заперечив вимоги позивача, посилаючись на те, що ним були здійснені всі заходи по створенню робочих місць для інвалідів у 2005 році та працевлаштовано 3 інваліди у відповідності з розрахунком здійсненим ним на підставі наказу № 286 від 28.03.2005 року Державного комітету статистики України “Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/11722.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Згідно ст. 19 Закону України «Про соціальну захищеність інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліді у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001р. підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.
Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.
Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З матеріалів справи: копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідача від 30.01.2006 року вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2005 році 88 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 3 особи. Оскільки 88х4%=3,52=3. Даний розрахунок було здійснено відповідачем відповідно до Прикладу розрахунку кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості, який є додатком до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом № 286 від 28.03.2005 року Державного комітету статистики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/11722 (в редакції до 29.10.2006 року ). В тексті прикладу зазначено, що якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона парна, а непарна залишається без змін (правило парної цифри). У прикладі при розрахунку зовнішніх сумісників маємо результат 440 : 176 = 2,5. При округленні - 3.
Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї документів позивачем здійснено розрахунок кількості робочих місць, на яких не працевлаштовано інвалідів, на підставі п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» затвердженої наказом № 338 від 29.12.2004 року Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2004 року за № 1671/10270, яким визначено, що якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Тобто, 88х4%=3,52=4.
Тому враховуючи викладені обставини, так як відповідач невірно розрахував кількість робочих місць, на яких непрацевлаштовані інваліди, в строки, визначені вищезазначеним Порядком, самостійно не сплатив штрафні санкції згідно вимог 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 6 552, 27 грн.
Разом з тим, з поданих відповідачем доказів (документів) вбачається, що ним були вжиті всі заходи щодо створення робочих місць для інвалідів у 2005 році, не залежно від визначеного позивачем нормативу, що підтверджується звітами форми № 3-ПН, які подавались відповідачем до Олександрійського міськрайцентру зайнятості з січня по грудень 2005 року, де зазначалось про потребу в працівниках для заміщення вільних місць і вакантних посад, в тому числі інвалідів; листом Олександрійського міськрайцентру зайнятості № 05-4722 від 08.11.2006 року, в якому зазначено, що протягом 2005 року згідно поданих вакансій для працевлаштування інвалідів на підприємство направлялося 6 осіб, які відмовилися від запропонованої роботи.
Крім того, відповідач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської райдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, Шарівської та Пантаївської селищних рад з проханням допомогти в підборі інвалідів для працевлаштування на даному підприємстві. Листом виконкому Пантаївської селищної ради № 409 від 06.11.2006 року, зазначено, що інваліди за допомогою про працевлаштування не зверталися; виконкому Шарівської сільської ради № 160 від 07.11.2006 року, в якому вказано, що інваліди за допомогою про працевлаштування не зверталися; Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської райдержадміністрації № 2474/14 від 08.11.2006 року, в якому зазначено, що інваліди по питанню працевлаштування за період з 01.01.2005 року по теперішній час не зверталися; Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради № 5101 від 08.11.2006 року, в якому зазначено, що інваліди по питанню працевлаштування за період з 01.01.2005 року по теперішній час не зверталися. Таким чином, інваліди не могли бути направлені вказаними установами до товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрія-елеватор-пром» для працевлаштування. Докази вжиття відповідачем заходів щодо створення робочих місць для інвалідів в 2005 році підтверджується і іншими матеріалами справи.
Тобто, навіть при іншому розрахунку кількості робочих місць, на яких не працевлаштовано інвалідів, ніж визначеному відповідачем, останнім було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення - працевлаштування інвалідів на створені робочі місця.
Аналізуючи норми чинного законодавства при вирішенні даного спору господарський суд прийшов до висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підприємства підбирати і працевлаштовувати інвалідів, такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, які зазначені в ч.1 ст. 18 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні".
Відповідно до п.3 "Положення про робоче місце і порядок працевлаштування інвалідів", яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів. Тобто, безпосередньо створення робочого місця для інваліда полягає в пристосуванні його для праці інваліда в кожному конкретному випадку спеціально для конкретної особи інваліда, а тому умовою для створення місця інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано.
Позивачем на надано доказів того, що до відповідача направлялись інваліди для працевлаштування, а відповідач відмовив їм у працевлаштуванні.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи те, що відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення - працевлаштування інвалідів на створені робочі місця, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
За викладених обставин господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 162, 163, 167, 186, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
11.12.2006 року
Н.М. Коваленко