Провадження № 22ц/790/1678/13 Головуючий 1 інстанції: Юдін Є.О.
Справа № 2034/5962/2012 Доповідач: Піддубний Р.М.
Категорія - «житлові правовідносини»
06 березня 2013 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2012 року по справі за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановила:
У квітні 2012 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України (КЕВ м. Харкова) звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківської області № 598 від 14 серпня 2007 року ОСОБА_2 разом з його дружиною ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_3 було видано ордер на право вселення до службового житла - квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідачка з травня 2009 року у вказаній квартирі не мешкає, її особистих речей в квартирі немає, позивач просив на підставі ст. 71 ЖК УРСР визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням та, зобов'язати Харківський РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за вказаною адресою
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, зобов'язано Харківський РВ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати. В обґрунтування скарги зазначила, що з початку 2011 року дійсно не проживає у вказаній квартирі, але причино її відсутності є систематичне застосування до неї з боку ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 без поважних причин не проживає у спірній кварти рі понад встановлений законом строк, протягом якого за чле нами сім'ї наймача зберігається право користування жилим приміщенням, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування цим жилим приміщенням.
Однак погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК).
Судовим розглядом встановлено, що 03 вересня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківської області від 14 серпня 2007 року ОСОБА_2 було видано ордер на право вселення разом з дружиною ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_3 до службового житла - квартири АДРЕСА_1.
Частиною 4 ст. 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї житлове приміщення зберігається за ними протягом шести місяців.
У разі ж, якщо наймач або члени його сім'ї відсутні в житловому приміщенні понад встановлений законом строк без поважних причин, вони втрачають право користування цим житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені законом строки, провадиться у судовому порядку.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 не мешкає понад встановлений ст. 71 ЖК України строк.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2, пов'язаної із застосуванням насильства до відповідачки ОСОБА_1, між ними з 2008 року склалися неприязні стосунки. Факт застосування насильства з боку ОСОБА_2 підтверджується постановою про відмову у порушення кримінальної справи від 22 січня 2008 року, прийнятою за наслідками перевірки заяви ОСОБА_1 Крім того, матеріали справи містять докази численних звернень відповідачки до правоохоронних органів з приводу неправомірних, на її думку, дій ОСОБА_2 Факт неприязних стосунків з відповідачкою не заперечував і сам ОСОБА_2
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність відповідачки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 понад встановлений ст. 71 ЖК УРСР строк без поважних причин, не може бути визнаний правильним і обґрунтованим.
Крім того, колегія судді вважає за необхідне зазначити, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є достатньою підставою для зняття цієї особи з реєстраційного обліку за адресою жилого приміщення, а покладення будь-якого обов'язку на особу, яка не мала процесуального статусу відповідача, а брала участь у справі в якості третьої особи, цивільним процесуальним законом не передбачено.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову КЕВ м. Харкова у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді