Справа № 1119/1278/12
Провадження № 2/399/17/13
05.03.2013 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бондаренка Г. К., при секретарі Скочко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 36000 доларів США, посилаючись на те, що 26 березня 2009 року відповідачка взяла у неї в борг зазначену суму коштів з виплатою обумовлених процентів. Станом на 26 березня 2009 року сума боргу з процентами становить 51000 доларів США. Це підтверджується даним відповідачкою письмовим підтвердженням боргу від 26 березня 2009 року.
Гроші відповідачка брала на розвиток свого бізнесу. На що вона витратила зайняті у неї гроші їй не відомо, але борг їй не повернула, хоча вона неодноразово прохала повернути в добровільному порядку.
Вона відмовляється від процентів, бажає, щоб відповідачка повернула взяті в неї 36000 доларів США.
У судових засіданнях позивачка та її представник ОСОБА_3 позов підтримали, пославшись на обставини, викладені у позові. Позивачка також пояснила, що 26 березня 2009 року гроші відповідачці вона не позичала. Протягом 2007- 2008 років вона неодноразово позичала відповідачці гроші на загальну суму 36000 доларів США, але було оформлено лише три розписки, які вона повернула відповідачці в замін на письмове підтвердження боргу, що долучене до позову.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 позов не визнали, пославшись на те, що письмове підтвердження боргу, що долучене до позову, не містить дати, а тому не має юридичної сили. Відповідачка також пояснила, що вона грошей у позивачки не позичала. Вона та позивачка давали кошти ОСОБА_5 для придбання автомобілів. Зі слів позивачки їй відомо, що вона передала ОСОБА_5 11 чи 13 тисяч доларів США. На прохання позивачки вона написала письмове підтвердження боргу, що долучене до позову, для того, щоб можна було забрати гроші у ОСОБА_5 На прохання позивачки у зазначеному підтвердженні вона зазначила більшу суму для того, щоб частиною отриманих у ОСОБА_5 коштів можливо було покрити витрати, пов?язані з їх поверненням.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона / позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові / грошові кошти, або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник забов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж року та такої якості.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із позову та пояснення позивачки видно, що вона передавала відповідачці на певний строк та за певну виногороду у власність гроші, сума яких більш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тому позивачка на підтвердження своїх позовних вимог відповідно до ст. 1047 ЦК України, яка передбачає: «Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян......На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавацем визначеної грошової суми...», повинна надати суду письмові договори позик або розписки відповідачки або інші документи, які посвідчують про передання нею відповідачці визначених грошових сум.
Письмові договори позик, як вбачається з пояснень сторін, в даному випадку не укладалися.
Розписок, які посвідчують передання відповідачці визначених грошових сум, позивачка суду не надала і не може їх надати, оскільки, як вбачається з її пояснення, вона повернула розписки відповідачці. Відповідачка факт написання зазначених розписок заперечує.
У письмовому підтвердженні відповідачкою боргу ( а.с. 4) не зазначені дата отримання від позивачки коштів та їх сума, а тому суд невправі визнати це підтвердження документом, який посвідчує передання позивачкою відповідачці визначеної грошової суми.
Розписка відповідачки від 25.12.2008 року (а.с. 75) також не є документом, який посвідчує передання позивачкою відповідачці визначеної грошової суми, оскільки в ній не зазначено, що відповідачка брала в борг у позивачки 34150 доларів США.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачка свої позовні вимоги належними доказами у судовому засіданні не довела, а тому її позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.
На підставі статтей 1046, 1047 ЦК України, керуючись статями 10, 11,79,81,84,88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання його копії апеляційної скарги.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги дане рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області Г.К. Бондаренко.