Справа № 252/689/13-ц
06 березня 2013 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Морозинській Ю.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить поділити між нею та відповідачем спільно придбане майно, а саме: автомобіль марки ЗАЗ 110307-40, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом присудження відповідачу автомобіля в натурі та стягнення з відповідача на її користь 2/3 вартості автомобіля в сумі 18666,67 гривень, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 29 липня 2010 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
В період шлюбу, в 2007 році нею та відповідачем був придбаний спірний автомобіль, який належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу в судовому порядку, оскільки добровільно вирішити питання поділу автомобіля відповідач не бажає.
Вважає, що при поділі автомобіля необхідно врахувати інтереси неповнолітніх дітей, збільшивши її частку до 2/3, оскільки діти проживають з нею, знаходяться у неї на вихованні та утриманні, відповідач матеріальної допомоги дітям не надає. Старша дочка ОСОБА_4 потребує постійного лікування у зв'язку із захворюванням - диспластична кардіопатія.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, додавши, що вони погоджуються з вартістю спірного автомобіля, визначеною висновком № 09/01 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 29 січня 2013 року. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду заперечення проти позову, в яких послався на те, що дійсно спірний автомобіль був придбаний в 2007 році в період шлюбу між ним та позивачем. Однак, автомобіль був придбаний ним особисто у кредит. Кошти по кредиту він сплачував виключно зі своїх доходів. А в період з квітня 2008 року по 24 вересня 2010 року кошти по кредиту сплачувались його матір'ю ОСОБА_6, яка є поручителем по кредиту. На даний час спірний автомобіль знаходиться у користуванні його батьків. Протягом всього часу тільки він та його батьки вкладали кошти в ремонт, обслуговування та підтримання автомобіля в належному технічному стані. Вважає, що спірний автомобіль не підлягає поділу між ним та позивачем, оскільки остання не приймала участі у фінансуванні та обслуговуванні автомобіля.
Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що він не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей, посилаючись на те, що після офіційного розірвання шлюбу і до серпня 2012 року вони з позивачем проживали разом та вели спільне господарство. Дружина з 2005 року знаходилась у декретній відпустці, тому протягом усього часу він самостійно утримував сім'ю. Після того, як дружина його покинула, він ніколи не відмовляв їй в наданні матеріальної допомоги, на її прохання він завжди надавав їй кошти. Останнім часом він надає матеріальну допомогу на утримання дітей грошовими переказами. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороби тощо) самостійного заробітку (ч.1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності (ч.2).
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 листопада 2004 року по 10 серпня 2010 року (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір'ю.
В 2007 році в період шлюбу між сторонами, був придбаний автомобіль марки ЗАЗ 110307-40, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Ця обставина судом встановлена і ніким не оспорюється.
Автомобіль ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2, 2007 року виготовлення, сірого кольору, згідно реєстраційної бази РІІС «Автомобіль» УДАІ ГУМВС України в Донецькій області зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с. 9).
Таким чином, автомобіль ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки набутий сторонами за час шлюбу.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що спірний автомобіль він придбав у кредит і самостійно сплачував кошти за нього, а тому спірний транспортний засіб не підлягає розподілу, оскільки із ст. 60 СК України вбачається, що набуття подружжям майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина ні чоловік не повинні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у період шлюбу. Один із подружжя може довести, що майно є його особистою власністю. Якщо цього зробити не вдасться, то майно вважається, у відповідності до вимог закону, спільною сумісною власністю подружжя. На підтвердження заперечень проти позову, відповідачем не було надано переконливих доказів стосовно того, що спірний автомобіль є його особистою власністю, а тому автомобіль ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, згідно із ст.ст. 60 і 63 СК України вважається спільною сумісною власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.
Відповідно до висновку № 09/01 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 29 січня 2013 року (а.с.30-35) ринкова вартість автомобілю ЗАЗ -110307-40, держномер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки складає 20 603,16 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 погодилась з вартістю спірного автомобіля, визначеною висновком експертного автотоварознавчого дослідження.
Аналізуючи дослідженні у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд вважає можливим провести розподіл спільного майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: автомобіля ЗАЗ 110307-40, держномер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2,2007 року випуску, виділивши зазначений автомобіль у натурі відповідачу ОСОБА_3 та стягнувши з нього на користь позивача грошову компенсацію у розмірі ? частини вартості автомобіля в сумі 10301,58 грн. (20603,16 грн. х ? = 10301,58 грн.).
Одночасно, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що її частка в праві спільної сумісної власності має бути збільшена до 2/3 часток за тих підстав, що з нею проживають та перебувають на її утриманні діти, відповідач матеріальної допомоги дітям не надає, старша дочка ОСОБА_4 потребує постійного лікування у зв'язку із захворюванням - диспластична кардіопатія, оскільки відповідно до ч.3 ст. 70 СК України умовою збільшення частки майна на користь того з подружжя, з ким проживає дитина, є недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування розмір аліментів, які вони одержують.
Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що розмір одержуваних ОСОБА_1 аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, позивачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено. Крім того, факт проживання дітей з позивачем та хвороба дитини не є законодавчо визначеною підставою для збільшення частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
Згідно ст. 88 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі у розмірі 214,60 гривень.
Керуючись ст. ст.209,212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.
Провести розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в натурі автомобіль ЗАЗ 110307-40, держномер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2,2007 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, грошову компенсацію у розмірі ?? частини вартості автомобіля ЗАЗ 110307-40, держномер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2,2007 року випуску, в сумі 10301 (десять тисяч триста одна) грн. 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 копійок.
Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням - 11 березня 2013 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: О.В. Каліуш