Провадження № 22-ц/774/3063/13 Справа № 401/7350/12 Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О.Б. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 25
« 06» березня 2013 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді - Осіяна О.М.,
суддів - Колодяжної Н.Є., Глущенко Н.Г.,
при секретарі - Надтока А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства УСК «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2, ПАТ УСК «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 24 вересня 2010 року в м. Києві по проспекту Повітрофлотський відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
За вказаним фактом постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Ця постанова набрала законної сили.
Автомобіль «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2, що внаслідок дорожньо-транспортної події зазнав механічних пошкоджень, застраховано у ПАТ «ПРОСТО-страхування», на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №197473 від 08 лютого 2010 року укладеного із ОСОБА_3
Згідно умов договору страхування, звіту про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) №1114 від 11.10.2010 позивач здійснив виплату страхових відшкодувань страхувальнику ОСОБА_3 на загальну суму 20 147,13 грн.
Судом також встановлено і це не заперечувалося сторонами, що 22 серпня 2011 року між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ПАТ «ПРОСТО-
страхування» був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за регресними вимогами щодо заборгованостей по виплаті страхових відшкодувань, в тому числі і за зобов'язанням ОСОБА_4
Врахувавши ці обставини та правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що вони врегульовані ст.ст. 626-629,993,1187,1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що зобов'язання відповідача ОСОБА_2 не припинилося, оскільки він не сплатив позивачу невідшкодовану частину боргу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 22 серпня 2011 року між ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» та ПАТ «ПРОСТО-страхування» був укладений договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за регресними вимогами щодо заборгованостей по виплаті страхових відшкодувань, в тому числі і за зобов'язанням ОСОБА_4
Вказану угоду страхові компанії уклали відповідно до вимог ст.601 ЦК України, яка регулює припинення зобов'язання зарахуванням. Таким чином, сторони за угодою визнали свої взаємні грошові претензії і не повязували їх із обов'язками третіх осіб.
Посилання позивача на вимоги ст.1194 ЦК України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позову, оскільки вказана норма закону передбачає обов'язок винної особи провести оплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою потерпілому, а не страховій компанії.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене у відповідності із нормами матеріального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.
Судді: