04.03.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\574\13р. Головуючий у першій
інстанції Єзерський П. О.
Категорія 55 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про розірвання договору, визнання недійсними його положень, зобов'язання повернути внески та стягнення моральної шкоди, -
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом у якому просила розірвати угоду № 190189, укладену 28 березня 2008 року між нею та ЗАТ «АІСЕ Україна», стягнути сплачені нею грошові кошти у виконання умов цієї угоди у розмірі 14010,64 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами укладена угода № 190189 від 28.03.2008 року, відповідно до умов якої позивач сплачує вступний та щомісячні платежі, внаслідок чого отримує право на придбання легкового автомобіля. ОСОБА_3 умови угоди виконувались на протязі 5 місяців, але відповідач у порушення домовленості так і не надав їй автомобіль. 27.10.2008 року позивач звернулась до ЗАТ «АІСЕ Україна» із заявою про розірвання угоди та повернення сплачених нею коштів, але на час звернення до суду із позовом грошові кошти відповідачем повернути не були.
В подальшому ОСОБА_3 уточнила вимоги позову у зв'язку з частковим поверненням їй відповідачем коштів, просила визнати недійсними п. 6.3 додатку № 2 угоди № 190189, як несправедливі відповідно до положень ЗУ «Про захист прав споживачів», розірвати угоду та стягнути 3437,15 грн. не повернутих їй коштів, а також відшкодувати 5 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року у задоволені вимог позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права.
Відповідач повідомлений про час та місце слухання справи, свого представника в судове засідання не направив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що угода укладена між сторонами, згідно до заяви позивачки розірвана; кошти які, повинні бути повернуті ОСОБА_3 відповідно до вимог угоди повернуті у повному обсязі, а стягнення моральної шкоди у даних правовідносинах не передбачено законодавством. Вимоги уточненого позову про визнання недійсними умов договору судом не розглянуті, оскільки подані в порушення ст. 31 ЦПК України.
З такими висновками в повному обсязі не може погодитися колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 „Про захист прав споживачів". Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним.
У разі якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману.
З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «АІСЕ Україна» (ПАТ «АІСЕ Україна») укладена угода № 190189 (а.с. 14), у виконання умов якої позивачем сплачено вступний внесок 1268,64 грн. та щомісячні внески протягом квітня - серпня 2008 року, разом на загальну суму 14001,06 грн.
Предметом даної угоди є надання ОСОБА_3, як учаснику системи, послуг системи „Авто Так" з метою придбання легкового автомобіля.
Відповідно до додатку № 1 до угоди № 190189 поточна ціна автомобілю Chery QQ, який відповідно до угоди має бути отриманий позивачем складає 35240,00 грн.
З матеріалів справи також видно, що ОСОБА_3 зверталась із заявою про розірвання угоди № 190189 від 28.03.2008 року, у якій просила повернути сплачені нею грошові кошти. 26.01.2012 року ПАТ «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_3 повернуто кошти у розмірі 10724,35 грн. у рахунок повернення внесків по договору № 190189 від 28.03.2008 року.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь різниці в між фактично сплаченими та повернутими відповідачем коштами, суд першої інстанції виходив з того, що вони не підлягають поверненню відповідно до п. 16.3 ст. 16 додатку № 2 до угоди.
Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_3 від 26.06.2012 року вона просила визнати ці умови договору недійсними, стягнути ці кошти з відповідача та наполягала на задоволенні цих вимог (а.с. 89, 94).
В порушення вимог процессуального закону, а саме ст. ст. 119 - 122 ЦПК України, суд першої інстанції процесуального рішення за цією заявою не прийняв, в судовому засіданні не уточнив вимог ОСОБА_3, фактично їх не розрішив, обмежившись у рішенні посиланнням на ст. 31 ЦПК України щодо права особи в судовому засіданні на зміну та уточнення своїх вимог.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення в частині відмови в задоволені вимог про повернення внесків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення порушення норм процесуального права підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення.
Пунктом 16.3 додатку № 2 до угоди від 28 березня 2008 року № 190189, укладеної між сторонами, передбачено формування фонду для повернення учасникам системи, які розірвали Угоду, суми сплачених ними цілих чистих внесків та/або повернення половини чистих внесків, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив АІСЕ про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі 2 цілих чистих внесків.
Колегію суддів встановлено, що позивач сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару (автомобіля), відповідач без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи „Авто Так".
Враховуючи наведене, а також те, що Законом України „Про захист прав споживачів" встановлена недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, колегія суддів приходить до висновку про те, що права позивача, як споживача, відповідачем порушені, підлягають судовому захисту, а тому вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсною умову договору та про стягнення на її користь з відповідача неповернутої суми (14001,06 грн. - 10724,35 грн.) = 3276,71 грн. підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України за перше півріччя 2012 року, які обов'язкові для застосування судами при здійсненні судочинства (постанова Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35 цс 12).
Доводи позивача про стягнення на її користь моральної шкоди є необгрунтованими, оскільки у спорах про захист прав споживачів діюче законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Виходячи з підстав вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, яку вона обґрунтовувала неможливістю придбати автомобіль за угодою та користуватися своїми коштами в період дії угоди, такі вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлялає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 314 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання частково угоди недійсною та зобов'язання повернути внески - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсними положення пункту 16.3 додатку № 2 до угоди від 28 березня 2008 року № 190189, укладеної між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «АІСЕ Україна».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_3 3276 грн. 71 коп.
В решті вимог про повернення коштів відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь держави судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\574\13р. Головуючий у першій
інстанції Єзерський П. О.
Категорія 55 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про розірвання договору, визнання недійсними його положень, зобов'язання повернути внески та стягнення моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 314 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 вересня 2012 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання частково угоди недійсною та зобов'язання повернути внески - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсними положення пункту 16.3 додатку № 2 до угоди від 28 березня 2008 року № 190189, укладеної між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «АІСЕ Україна».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_3 3276 грн. 71 коп.
В решті вимог про повернення коштів відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на користь держави судові витрати в розмірі 229 грн. 40 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов