04.03.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\415\13р. Головуючий у першій
інстанції Семенуха Т. Б.
Категорія 5 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю:
секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Головне управління земельних ресурсів м. Севастополя, Відділ державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя про визнання права власності на земельну ділянку, -
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом вимоги якого уточнила та просила визнати за нею право власності на 1/4 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що 15.09.2009 року постановою ВДВС Нахімовського РУЮ в м. Севастополі вищезазначена частка земельної ділянки була передана їй у рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_6 по аліментам у межах виконавчого провадження, як нереалізоване майно, що є власністю боржника. На звернення позивача до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі їй відмовлено у оформленні права власності на частку земельної ділянки, з тих підстав, що відповідно до вимог земельного законодавства постанова державного виконавця не є підставою для оформлення права власності, тому позивач і звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року позов задоволений, вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке що ухвалено у при неповному з'ясуванні обставин справи. Зазначає, що судом не враховано те, що у провадженні Нахімовського районного суду м. Севастополя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за фактом підробки документів, на підставі яких видано державний акт на земельну ділянку, без її вирішення неможливо прийняття законного рішення у даній справі. Також в апеляційній скарзі зазначається, що рішення у справі судом першої інстанції ухвалено за відсутності достовірних відомостей про право власності на спірну земельну ділянку.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на частку спірної земельної ділянки було набуто позивачем правомірно та у разі виникнення підстав для визнання державного акту недійсним за результатами розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, про що наполягає відповідач, його права на належну йому частку земельної ділянки порушені не будуть.
З такими висновками не погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 87 ЗК України визначено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, серед іншого, також за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_3 заборгованості по аліментах.
18.10.2007 року державним виконавцем у виконання зазначеного виконавчого документа було описано та арештовано 1/4 частка земельної ділянки по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.05.1998 року серії I-КМ № 102308.
Постановою В.О. начальника ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя від 15.09.2009 року у зв'язку з непроведенням повторних торгів з продажу вказаної частки земельної ділянки та за заявою стягувача ОСОБА_3, останній передано нереалізоване майно, а саме 1/4 частка спірної земельної ділянки, вартістю згідно експертного висновку 18700,00 грн. Факт передачі описаного та арештованого майна підтверджується актом від 15.09.2009 р. між ОСОБА_3 та В.О. начальника ВДВС Нахімовського РУЮ м. Севастополя.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач зверталася до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі постанови державного виконавця ВДВС Нахімовського РУЮ в м. Севастополі та акту про передачу описаного та арештованого майна від 15.09.2009 р., але їй було відмовлено у видачі державного акту на земельну ділянку акту у зв'язку з тим, що ст. 81 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для виникнення права власності на землю громадян, в число яких передача земельної ділянки на підставі постанови державного виконавця не входить та рекомендовано звернутися з відповідним позовом до суду для вирішення питання про виникнення права власності на земельну ділянку (а.с.12).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах.
У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації від 10.03.1998 року № 359 вказана спірна земельна ділянка надавалася відповідачу ОСОБА_8 З наданих суду копій державного акту на право власності серії I-КМ № 102308, зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 992, видно, що окрім ОСОБА_6 його власниками є позивач ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Земельна ділянка знаходиться у власності вказаних осіб без визначення часток (а.с. а.с. 3, 6, 225, 226).
Вказані обставини також підтверджуються витягами з Поземельної книги про одержання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації від 02.09.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 370 ЦК України порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності визначено ст. 364 ЦК України.
Окрім того статтею 371 ЦК України передбачено, що кредитор співвласника майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на нього.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що право спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не припинялося, частка відповідача у праві власності на неї не визначалася, частка відповідача ОСОБА_6 у спільній сумісній власності, на яку можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, у праві власності на земельну ділянку в натурі не виділялася.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за неї права власності на частку земельної ділянки відсутні.
Суд першої інстанції до спірних правовідносин не застосував положення ст. ст. 370, 371 ЦК України, внаслідок чого не правильно вирішив справу, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 114 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.309, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування судових витрат 114,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\415\13р. Головуючий у першій
інстанції Семенуха Т. Б.
Категорія 5 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
(вступна та резолютивна частпна)
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю:
секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Головне управління земельних ресурсів м. Севастополя, Відділ державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя про визнання права власності на земельну ділянку.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.309, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування судових витрат 114,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов