04.03.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\607\13р. Головуючий у першій
інстанції Лушніков В. Ф.
Категорія 51 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представників
відповідача - Горяінової Ю.В., Долгополої І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Відділення «Севастопольська регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом вимоги якого уточнила та просила поновити її на посаді головного бухгалтера відділення Севастопольської регіональної дирекції «ПАТ «ВТБ Банк», стягнути остаточний розрахунок та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у загальному розмірі 5430,40 грн., заробітну плату за вимушений прогул з 26.12.2010 року по 05.09.2012 року у розмірі 98557,47 грн., моральну шкоду у сумі 2550 грн., а також зобов'язати керівництво банку змінити записи у трудової книжці по фактичному виконанню обов'язків у листопаді-грудні 2010 року та за вимушений прогул на день поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 травня 2010 року вона була звільнена з посади головного бухгалтера відділення Севастопольської регіональної дирекції «ПАТ «ВТБ Банк» та звернулась до суду про поновлення на роботі. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року була поновлена на зазначеній посаді з 06.05.2010 року та наказом № 4179-к від 22 листопада 2010 року допущена відповідачем до виконання службових обов'язків.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 13.12.2010 року рішення суду першої інстанції про поновлення її на роботі скасовано, у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволені її позову. Наказом відповідача від 16.12.2010 року № 4642 скасовано наказ № 4179-к від 22.11.2010 року.
Позивач вважає, що звільнена вдруге по ініціативі роботодавця у зв'язку із скасуванням рішення першої інстанції від 09.11.2010 року в порушення вимог трудового законодавства, оскільки повторне звільнення відбулося в період її тимчасової непрацездатності з 16.12.2010 року по 26.12.2010 року.
Просила поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.12.2010 року по 05.09.2012 року.
Позивач зазначає, що у її трудовій книжці відповідачем не зроблено будь-яких відміток про період її роботи у листопаді-грудні 2010 року, не сплачені грошові кошті за роботу за відповідний період та належні компенсації, також вказує, що внаслідок її незаконного звільнення зазнала моральні страждання.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково: з відповідача стягнуто заробітну плату у розмірі 5430 грн. 40 коп. за час виконання службових обов'язків в період розгляду справи про поновлення її на роботі. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з питання правомірності звільнення позивача з роботи мається судове рішення, що набрало законної сили. Стосовно вимог про стягнення належних ОСОБА_3 коштів, суд виходив з того, що після видання наказу від 16.12.2010 року № 4642 відповідачем не повністю сплачено оплату праці ОСОБА_3 за час виконання нею трудових обов'язків після поновлення на роботі.
З таким висновком погоджується колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено, що з 16 листопада 2004 року ОСОБА_3 працювала на посаді головного бухгалтера СФ АКБ „Мрія", який з 12.04.2007 року перейменовано у ВАТ ВТБ Банк (а. с. 26).
З матеріалів справи вбачається, що в січні 2010 року правлінням ВАТ „ВТБ Банк" прийнято рішення про припинення діяльності Севастопольської філії ВАТ „ВТБ Банк" та відкрито на його базі відділення „Севастопольська регіональна дирекція" ВАТ „ВТБ Банк", у зв'язку із чим 19.04.2010 року ОСОБА_3 була переміщена на посаду головного бухгалтера цього відділення (а. с. 26, зворот).
Наказом ВАТ „ВТБ Банк" № 1160-к від 19.04.2010р. у зв'язку з закриттям Севастопольської філії позивачка була переміщена на посаду головного бухгалтера відділення „Севастопольська регіональна дирекція ВАТ ВТБ Банк"(а. с. 26, зворот).
05 травня 2010р. ОСОБА_3 була звільнена з посади головного бухгалтера відділення „Севастопольська регіональна дирекція ВАТ ВТБ Банк" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набуло законної сили не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера Відділення „Севастопольська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк з 06.05.2010 року та стягнуто на користь позивачки заборгованість розрахунку при звільненні у розмірі 12,04 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2010р. по 09.11.2010р. в розмірі 33231,31 грн. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за місяць у сумі 3522,39 грн. допущено до негайного виконання. (а.с.27)
На виконання зазначеного рішення суду першої інстанції наказом ПАТ «ВТБ Банк» від 22.11.2010 року № 4179 ОСОБА_3 поновлено на посаді бухгалтера Відділення „Севастопольська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк з 06.05.2010 року.
Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 13 грудня 2010 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року та відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_3 про поновлення на роботі у повному обсязі (а.с. 27).
Наказом № 4642-к від 15 грудня 2010 року скасований наказ від 22.11.2010 року № 4179 та залишений чинним наказ № 1320-к від 05.05.2010 року про звільнення ОСОБА_3. Підставою видання наказу стало рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 13.12.2010 року (а.с. 32).
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 в період з 16 по 26 грудня 20010 року перебувала на лікарняному.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 31.03.2011 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження за її позовом до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" про поновлення на роботі.
Оскільки при виданні відповідачем наказу № 4642-к від 15.12.2010 року скасовувався наказ від 22.11.2010 року № 4179 про поновлення на роботі ОСОБА_3 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року, яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 13.12.2010 року, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про порушення цим її трудових прав, так як трудові відносини позивача припинилися 06.05.2010 р., а виконання нею обов'язків за посадою в період з 10.11.2010 року (наказ № 4179 від 22.11.2010 р.) по 16.12.2010 року (наказ № 4642-к від 15.12.2010 р.) обумовлені не укладенням трудового договору в порядку ст. 21 КЗпП України, а виключно виконанням відповідачем рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року в порядку ст. 235 КЗпП України, а тому гарантії, передбачені ч. 3 ст. 40 КЗпП України, на чому наполягає позивач, не можуть бути застосовані до правовідносин, які склалися між сторонами в період судового розгляду трудового спору.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про повторне звільнення її з 15.12.2010 року з порушеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України по ініціативі роботодавця та необхідність поновлення її на роботі, а тому не вбачає порушення її трудових прав про що судом першої інстанції зроблені правильні висновки.
В зв'язку з чим апеляційна скарга позивача в цій частині не підлягає задоволенню.
В той же час з судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що після видання наказу № 4642-к від 15.12.2010 року відповідачем не була здійснена оплата праці ОСОБА_3 за час її роботи в грудні 2010 року.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначені сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивні частині рішення.
Вказані роз'яснення законодавства при ухваленні рішення про стягнення на користь позивача 5430,40 грн., судом першої інстанції враховані не були.
З матеріалів справи вбачається, що за листопад 2010 року позивачу нарахована та сплачена заробітна плата за 15 робочих днів виходячи з посадового окраду в розмірі 4104,55 грн. та індексації в розмірі 26,30 грн. Відповідно до положень Постанови КМУ від 26.09.2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» середньоденна заробітна плата для розрахунку лікарняних складає 275,39 грн.
Також виплачено 3522,39 грн. заробітку за місяць в порядку негайного виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року.
З наданих сторонами розрахунків вбачається, що заробітна плата ОСОБА_3 за 6 робочих днів у грудні 2010 року складає 1570,44 грн.
Відповідно до листка непрацездатності з 04 по 10 грудня 2010 року ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні. Тобто оплата лікарняного повинна бути здійснена з розрахунку 5 днів помножених на середньоденну заробітну плату 275,39 грн., а разом 1376,95 грн.
Розмір індексації за грудень 2010 року складає 26,30 грн.
Таким чином розмір невиплаченої заробітної плати за грудень 2010 року складає 1570,44 грн. + 1376,95 грн. + 26,30 грн. = 2973,69 грн.
Невикористана чергова відпустка за фактичний час роботи позивача в період листопада-грудня 2010 року має розраховуватися наступним чином: 24 к.дн. (тривалість відпустки) / (365 к.дн. - 10 к.дн.) помножити на фактично відпрацьований час 30 к.дн. = 2 к.д.
Сума компенсації за невикористану відпустку має розраховуватися наступним чином : розмір заробітної плати за фактично відпрацьований період (4104,55 грн. + 26,30 грн. + 1570,44 грн. + 1376,95 грн. + 26,30 грн.) = 7104,24 грн. розділити на фактично відпрацьований період 30 к.дн. = 236,81 грн. помножити тривалість невикористаної відпустки 2 к.дн. = 473,62 грн.
Таким чином загальний розмір заробітної плати та компенсації за невикористану відпуску, належної ОСОБА_3 до виплати в грудні 2010 року складає 3447,31 грн.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 невиплаченої заробітної плати за грудень 2010 року та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3447,31 грн., без врахування податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить з того, що відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 13 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин, які виразилися в невиплаті належних йому грошових сум, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої незалежності.
В обґрунтування спричинення моральної шкоди, позивач, серед іншого, також зазначила, що невиплатою роботодавцем належних їй при розрахунку коштів, їй спричинена моральна шкода, яка виразилася в застосування додаткових зусиль щодо відновлення свого порушеного права на оплату праці.
Колегія суддів вважає встановленим факт порушення відповідачем прав ОСОБА_3 на отримання належних їй коштів, що безпідставно залишено судом першої інстанції без уваги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи характер немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів розмір такого відшкодування визначає в сумі 500 грн.
Стосовно доводів позову про зобов'язання внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3, колегія суддів вважає наступне.
Як видно з копії трудової книжки ОСОБА_3. роботодавцем здійснено записи про її звільнення 05.05.2010 року з посади у зв'язку зі скороченням штату; про скасування цього запису та поновлення на роботі відповідно рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.11.2010 року (наказ від 22.11.2010 року № 4179); про скасування попереднього запису про поновлення на роботі(наказ № 4642 від 15.12.2010 року) (а.с. 142-147).
Вказані записи здійсненні у відповідності до вимог п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від N 58 від 29.07.93 року, а тому підстав для внесення змін у трудову книжку позивача, про що йдеться у позові не вбачається.
До того ж вимоги позову не містять в собі обґрунтування невідповідності записів у трудовій книжці позивача вимогам чинного трудового законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлялає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року в частині стягнення невиплачених ОСОБА_3 коштів та відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 про стягнення невиплачених при розрахунку коштів та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 невиплачені при звільненні кошти в розмірі 3447,31 грн., без врахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
В решті вимог відмовити.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\607\13р. Головуючий у першій
інстанції Лушніков В. Ф.
Категорія 51 Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Саліхова В.В.,
за участю секретаря - Марушевської Т.В.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представників
відповідача - Горяінової Ю.В., Долгополої І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Відділення «Севастопольська регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року в частині стягнення невиплачених ОСОБА_3 коштів та відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 про стягнення невиплачених при розрахунку коштів та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 невиплачені при звільненні кошти в розмірі 3447,31 грн., без врахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
В решті вимог відмовити.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: Н.Г.Алєєва
В.В.Саліхов