"05" березня 2013 р. Справа № 18/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я. Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги розпорядника майна Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Полтаві
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012
у справі господарського суду№ 18/107 Полтавської області
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Стілм"
доКолективного підприємства залізобетонних виробів № 2
провизнання банкрутом,
розпорядник майнаарбітражний керуючий Дуленко А.Г.,
за участю представників сторін:
розпорядника майна Дуленка А.Г.,
ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Величко В.О. (дов. від 11.11.2011),
Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 - Поцелов А.О. (дов. від 02.07.2012),
Кременчуцька ОДПІ - Лях Т.М. (дов. від 21.01.2013),
встановив:
Постановою господарського суду Полтавської області від 21.09.2012 (суддя Паламарчук В.В.) визнано банкрутом Колективне підприємство залізобетонних виробів № 2, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дуленка А.Г., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання його банкрутом. Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважати такими, що настав. Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Відомості про фінансове становище банкрута не є конфіденційними і не становлять комерційну таємницю. Обслуговуючому боржника банку зобов'язано вжито заходів щодо відкриття (переоформлення) ліквідаційного рахунку. Скасувати арешт, якщо такий накладено на майно боржника, визнаного банкрутом, чи будь-які інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, а також припинити повноваження власників майна банкрута. Протягом п'ятнадцяти днів з дати винесення цієї постанови зобов'язано органи управління банкрута передати бухгалтерську документацію та іншу документацію банкрута, печатки і штампи ліквідатору. Зобов'язано ліквідатора Дуленка А.Г. в десятиденний строк з дня винесення цієї постанови з'явитися до державного реєстратора для проведення перереєстрації підприємства-банкрута (заповнення реєстраційної картки форма 6). Ліквідатору зобов'язано здійснити ліквідацію підприємства-банкрута, представити суду звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс не пізніше 21.09.2013р., засідання суду з приводу заслуховування першого звіту призначити на 25.12.2012р. на 9.00 год. Зобов'язано ліквідатора письмово (один раз в два місяці) надавати суду звіт про хід ліквідаційної процедури та документальне його підтвердження. Затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Дуленка А.Г. за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство у сумі 3496,00 грн. Клопотання розпорядника майна Дуленка Андрія Григоровича в частині затвердження додаткової винагороди у розмірі 15 % від сум реалізованих майнових та немайнових активів боржника, від загальної суми боргів, які є предметом мирової угоди, що може бути укладена між боржником та комітетом кредиторі, від суми стягнутої дебіторської заборгованості, від суми відступленої вимоги первісним кредитором в разі заміни конкурсних (поточних) кредиторів - залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 (колегія суддів у складі: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Камишева Л.М.) постанову господарського суду Полтавської області від 21.09.2012 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Полтавської області.
До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 звернулися:
- розпорядник майна Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2, який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції від 21.09.2012 залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", постанов пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство";
- Публічне акціонерне товариств (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві, яке просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012, залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області від 21.09.2012. Вказує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Від боржника - Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 надійшов відзив на касаційні скарги, в яких боржник просить залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012, вказуючи на відсутність у постанові суду першої інстанції аналізу оцінки наявності чи відсутності активів з визначенням їх вартості, безпідставне відхилення пропозиції інвесторів щодо поновлення платоспроможності боржника та проведення розрахунків з усіма кредиторами, що було вірно встановлено судом апеляційної інстанції.
Кредитор боржника Райко Г.М. у відзиві на касаційні скарги просить відмовити в їх задоволення та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
Трудовий колектив Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 звернувся до суду з клопотанням залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на безпідставне відхилення судом першої інстанції пропозицій про проведення санації заводу.
Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника.
Частина 8 ст. 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.
Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, відповідно до ст. 1 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, виходив з того, що комітетом кредиторів 06.08.2012 прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, скасував постанову суду першої інстанції, зазначивши про передчасність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки з протоколу зборів кредиторів не вбачається з яких саме підстав та на підставі яких саме документів комітетом кредиторів прийнято рішення про неплатоспроможність боржника та необхідність його ліквідації. В оскаржуваній поставі не надано жодної оцінки наявності чи відсутності активів у боржника із визначенням їх вартості, що дозволило б дійти висновку про неможливість погашення заявлених кредиторських вимог у розмірі 4799052,39 грн. за рахунок наявних активів боржника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції,
Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Отже, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд повинен з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши дані обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.
З наявного в матеріалах справи протоколу комітету кредиторів Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 від 06.08.2012 вбачається, що аналіз платоспроможності боржника розпорядником майна здійснювався поверхово, оскільки не вказано про наявність підстав та документів, якими керувався комітет кредиторів при прийнятті рішення про неплатоспроможність боржника та необхідність його ліквідації.
Посилання суду першої інстанції на звіт про виконання погоджених процедур стосовно виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Колективного підприємства "ЗБВ-2", в якому зазначено, що фінансовий стан Колективного підприємства "ЗБВ-2" станом на 01.07.2012 характеризується як такий, що має ознаки надкритичної неплатоспроможності, обґрунтовано судом апеляційної інстанції не визнано належним доказом підтвердження недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в звіті аудитору вказано, що для перевірки боржника не надані первинні документи бухгалтерського обліку та документи синтетичного та аналітичного обліку за перевіряємий період, так само аудитору не було надано відомості про майно, яке отримано або знаходиться в оренді, інформацію про визначення об'єктів незавершеного будівництва та відомості про проведення оцінки незавершеного будівництва, аудитору для ознайомлення та аналізу не надані будь-які документи, які діють можливість установити обґрунтованість дебіторської заборгованості, документи які б дозволили проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства щодо стягнення заборгованості та своєчасності розв'язання проблем у виробничому процесі і т.ін.
Колегія суддів наголошує, що встановлення цих обставин має важливе значення для визначення фінансового становища боржника, оскільки згідно зі ст. 213 Господарського Кодексу України, з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, зазначених у статті 212 цього Кодексу, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про скасування постанови господарського суду Полтавської області від 21.09.2012 є законним та обґрунтованим.
Відтак, твердження касаційних скарг про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги розпорядника майна Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у справі № 18/107 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.